Де ростуть гриби в Україні: зони та ліси

В Україні гриби найчастіше шукають у лісах Полісся й Українських Карпат, а також в окремих масивах Лісостепу. У Степу лісові гриби трапляються локально. Для вибору місця важливі лісова підстилка, волога в ґрунті й дерева-партнери: на відкритому полі та в суцільному степу шукати їх не варто.

Ліси вкривають 15,9 % території країни: лісовий фонд становить 10,4 млн га, з яких 9,6 млн га вкриті лісовою рослинністю. Їхній розподіл нерівномірний. За даними Державного агентства лісових ресурсів України, лісистість Карпат сягає 42 %, Полісся — 26,8 %, Лісостепу — 13 %, гірського Криму — 10,4 %, Степу — 5,3 %. Тому спершу обирають природну зону, а вже потім — ділянку.

Більшість шапинкових грибів, які збирають у кошик, утворюють мікоризу — взаємний зв’язок грибниці з коренями дерева. Плодове тіло з’являється за збігу породи, віку деревостану, вологості й температури підстилки. Навіть знайома ділянка не гарантує знахідки: сусідні квартали одного району можуть відрізнятися за результатом.

1. Де в Україні шукати гриби: основні природні зони

Плануючи виїзд, почніть із природної зони: у кожній різняться площа лісів і склад деревостанів. Найбільше можливостей для пошуку — на Поліссі та в Карпатах. У Лісостепу лісові масиви розрізнені, а в Степу й Криму йдеться про окремі ділянки, не суцільну смугу.

Джерело: Державне агентство лісових ресурсів України, довідкові показники лісистості за природними зонами; обласна таблиця агентства — станом на 01.01.2011.

За цією ж обласною таблицею найвища лісистість у Закарпатській (51,4 %), Івано-Франківській (41,0 %), Рівненській (36,4 %), Житомирській (33,6 %) і Волинській (31,0 %) областях. У Чернігівській області вона становить 20,9 %, у Сумській — 17,8 %, у Київській — 22,2 %: поліська північ цих областей лісистіша за лісостеповий південь. Ці показники описують площу лісів, а не кількість плодових тіл у сезон.

Полісся охоплює північну смугу Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської та Сумської областей, а також Мале Полісся на заході. Карпатські ліси розташовані в гірській частині Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Чернівецької областей. Лісостеп простягається від Поділля до Лівобережжя: тут ліс чергується з полями й частіше трапляється на схилах балок і правих берегах річок.

2. Який тип лісу підказує, де шукати

Назва типу лісу допомагає звузити маршрут точніше, ніж назва області. Бір — сосновий ліс на піщаному ґрунті. Субір — сосна з домішкою берези, дуба чи осики на ґрунті, який уже не суто піщаний. Груди — листяні ліси на багатших ґрунтах. Перед пошуком перевірте чотири ознаки:

• З’ясуйте, яка порода переважає: сосна, смерека, бук, дуб, береза чи осика.
• Подивіться, чи є поруч інша порода, а не лише одновікова монокультура без підліску.
• Перевірте підстилку: мох, хвоя або листя мають бути вологими, але без стоячої води.
• Оцініть, чи не витоптана ділянка біля дороги й чи збереглася підстилка.

Якщо не врахувати дерева, пошук стає випадковим. Маслюк звичайний і рижик пов’язані переважно із сосною та смерекою, підберезник — із березою, підосичник — з осикою і тополею. Білий гриб утворює мікоризу з кількома породами: сосною, смерекою, дубом, березою, буком. Опеньки ростуть на пнях і відмерлій деревині, тому для них важливіший старий деревостан, ніж живе дерево-партнер. Молодий сосняк на піску й старий субір за 200 метрів — різні місця для пошуку, навіть якщо вони в одній області.

У листяному лісі Лісостепу орієнтири інші. Дуб, граб і ясен указують на багатший ґрунт; тут частіше трапляються сироїжки, грузді та дубові форми білого гриба. Суцільного лісового покриву, як у поліському бору, немає. У буковому лісі Карпат товстий шар листя довше зберігає вологу, а плодове тіло легко не помітити, якщо оглядати лише відкриті галявини.

3. Чим відрізняються грибні місця Карпат, Полісся та інших регіонів

Для вибору ділянки в Карпатах, на Поліссі чи в Лісостепу важливі різні поєднання висоти, деревних порід і вологості. Одного універсального списку місць тут немає.

У Карпатах пошук ведуть у смерекових, смереково-букових і букових лісах. Прикарпатські збирачі, зокрема в розповідях для Суспільного, пов’язують білий гриб із висотою приблизно 900–1400 м над рівнем моря. У спеку більше уваги приділяють північним схилам із мохом; після холодніших ночей — прорідженим узліссям і окраїнам полонин. Міколог Остап Богославець у коментарі для 24 Каналу називає Карпати першим регіоном за білим грибом, а Полісся — другим. Це характеристика умов, не гарантія знахідки в конкретному селі.

Полісся — рівнинний край соснових борів і суборів із березою, вологих низин біля вільхи та узлісь. Маслюк частіше пов’язаний із молодою сосною, підберезник — із березовими куртинами, польський гриб і білий — зі старішими мішаними ділянками. Після дощу мох довше зберігає вологу, ніж відкритий пісок.

Навіть сусідні квартали однієї області можуть дати різний результат. Наприклад, після теплої ночі й дощу на півночі Житомирщини можна спершу оглянути молоду соснову посадку на піску — там шукають маслюк. За 15–20 хвилин ходу сосна змішується з березою, з’являється мох: на такій ділянці вже є сенс пошукати підберезник. Витоптана смуга біля дороги може лишитися порожньою. Тут вирішують порода, вік деревостану й стан підстилки, а не назва району в записнику.

У Лісостепу — на Поділлі, Черкащині, Полтавщині й Харківщині — шукають у дубово-грабових і байрачних лісах. Масиви тут менші, тож маршрут прив’язують до балки, тераси чи острова сосни на боровій терасі Дніпра. У Степу ліс трапляється окремими масивами в заплавах і посадках; відкриті поля для пошуку не підходять. У гірському Криму ростуть дубово-буково-соснові ліси, але для більшості виїздів із підконтрольної території це не практичний напрямок. На сході лісистість низька, а частина масивів лежить у зоні бойових дій — маршрут туди не планують.

4. Як оцінити ділянку перед пошуком

На місці, ще до того як заходити вглиб кварталу, пройдіть цей короткий перелік. Він допоможе відсіяти ділянки, де пошук може бути марним або де збирати не можна.

• Порода й тип місцевості відповідають тому, що шукаєте: бір, субір, бук чи дуб, а не поле або паркова галявина без підстилки.
• Ґрунт не залитий водою й не пересох до пилу; мох або листя зберігають вологу.
• Немає таблички заповідника, зони відчуження чи іншого режиму, який забороняє збір.
• Ділянка не прилягає до жвавої траси, звалища чи промислового майданчика.
• Запишіть місце, породу поруч і стан ґрунту — ці спостереження допоможуть порівняти наступний виїзд.

Суха ділянка після тривалої спеки може не дати плодових тіл того самого дня. Заболочена низина зі стоячою водою підходить для окремих видів, що ростуть на деревині, але не для мікоризних боровиків. Збір у природному заповіднику, зокрема в «Ґорґанах», заборонений. У Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику збір, вивезення й уживання грибів можуть бути обмежені: плодові тіла можуть накопичувати радіонукліди, а порушення може тягнути адміністративну або кримінальну відповідальність.

Якщо ділянка не відповідає кільком пунктам, перейдіть до іншого типу лісу, а не розширюйте радіус навмання. Повертатися має сенс туди, де збіглися порода й стан підстилки, навіть якщо попередній кошик лишився порожнім: грибниця може плодоносити не щотижня.

5. Що перевірити перед виїздом: запитання грибника

Чи гарантує відоме місце знахідку цього виїзду?

Ні. Записане місце підказує тип лісу й породу, але не обіцяє врожаю. Після сухого тижня та сама соснова куртина може бути без плодових тіл, а після теплого дощу — з кількома родинами грибів. Зіставляйте запис у зошиті з погодою останніх днів, а не лише з торішнім кошиком.

Чи є гриби в степових областях?

Так, але локально: у заплавних дібровах, байраках і соснових посадках. Лісистість Степу — 5,3 %, тому шукайте конкретний масив на мапі, а не орієнтуйтеся лише на назву області. Відкритий степ і рілля для шапинкових лісових грибів не підходять.

На якій висоті в Карпатах має сенс починати обхід?

Для білого гриба збирачі орієнтуються приблизно на 900–1400 м, у смерекових і смереково-букових лісах. Нижче, у передгірних мішаних лісах, склад інший. Сама висота не замінює огляду схилу: у спеку волога довше тримається на північних мохових ділянках.

Чи можна їхати в північні райони Київщини й Житомирщини?

Зона відчуження і Чорнобильський заповідник закриті для збору. Поза ними забруднення мозаїчне: окремі плодові тіла на Поліссі можуть перевищувати допустимі рівні цезію-137. Якщо плануєте споживати гриби з північних районів, доцільно перевірити партію в лабораторії, а не оцінювати її за виглядом шапки.

Чи росте боровик бронзовий там, де шукають білий гриб?

Боровик бронзовий — теплолюбний вид дубових лісів, занесений до Червоної книги України зі статусом вразливого. Його не збирають, навіть якщо м’якоть їстівна: вид рідкісний, і його плутають із білим грибом. Знахідку залишають на місці.

6. Чеклист ділянки перед виїздом

• На мапі обрано лісову зону: Полісся, Карпати або конкретний масив Лісостепу, а не відкритий степ.
• Визначено породу, яку очікуєте побачити: сосну, смереку, бук, дуб, березу чи осику.
• Перевірено, що точка не лежить у заповіднику, зоні відчуження чи на закритій території.
• Підстилка зволожена, але ґрунт не стоїть у воді.
• У записнику залишено місце для назви ділянки, породи, стану ґрунту й результату пошуку.

Якщо збираєте на півночі Київщини чи Житомирщини й плануєте їсти гриби, зразок можна здати на цезій-137 у лабораторію Держпродспоживслужби або акредитовану лабораторію. Режим заповідника й межі зони відчуження звіряйте з офіційним повідомленням установи, а не з чужим маршрутом у соцмережі.