Агроцибе тверда

Агроцибе тверда — весняний білий гриб городів і газонів, який плутають із печерицями: щільна біла шапка, потріскана в центрі, з клаптиками покривала по краю, і тверда, як палиця, ніжка. Пластинки в неї не рожеві, а глинисто-коричневі. За Зеровою, неїстівна — гіркувата, хоч у деяких країнах її їдять.

Як упізнати

Шапка 3–10 см, щільном’ясиста, напівсферична, потім плоска, гола, гладка, суха, з віком нерівномірно потріскана в центрі, біла, жовтувато-біла, коричнювато-біла, часто з залишками покривала по краю.

Пластинки густі, прирослі, кремові, світло-бурі, фіолетово-сірі, потім глинисто-коричневі, темно-коричневі. Споровий порошок коричневий. Ніжка 5–10 см, циліндрична, звужена донизу, тверда, біла, з плівчастим кільцем, що швидко зникає. М’якуш щільний, твердий, білий, біло-бурий, гіркуватий, із грибним запахом.

З чим плутають

Агроцибе рання. Умовно їстівна, з бурою гігрофанною шапкою й тютюново-бурим порошком.

Печериця звичайна. Їстівна; рожеві, потім чорно-бурі вільні пластинки.

Печериця жовтошкіра. Отруйна, хромово-жовтіє, пахне карболкою.

Білопечериця рожевопластинкова. Їстівна, з білим порошком.

Абсолютна ознака агроцибе — прирослі глинисто-коричневі пластинки й коричневий порошок.

Де і коли шукати

З травня до вересня в садах, парках, на полях, луках, пасовищах, городах, на відкритих ділянках, на ґрунті серед трави, поодинці й групами. За Зеровою, трапляється в Лівобережному Лісостепу, Лівобережному Степу, Розточчі.

Чому її не беруть

Гіркувата й тверда; отруєнь не описано. Гриб для розрізнення з печерицями.