Аурискальпій звичайний

Аурискальпій звичайний — крихітний їжовик, який росте лише на соснових шишках: щетиниста бура шапочка завбільшки з ніготь на тонкій ніжці, прикріпленій збоку, а знизу — сірі шипики. Латинська назва означає «вухочистка» — за форму. Неїстівний через розмір, але один з найлегших грибів для впізнавання.

Як упізнати

Шапка 0,5–2,5 см, тонка, асиметрична, напівкругла або ниркоподібна, жорстко-щетиниста, з віком майже гола, коричнева, сіро-коричнева, іноді з темнішими зонами, потім темно-бура, чорна.

Знизу шипики 1–3 мм, сірі, сіро-бурі, з білуватими кінчиками. Споровий порошок білий. Ніжка 3–10 см, тонка, 1–2 мм, ексцентрична або бічна, щетиниста, темно-бура, з повстистою основою, вросла в шишку. М’якуш тонкий, шкірястий, буруватий, без запаху.

З чим плутають

Стробілюрус їдкий і беоспора мишохвоста. Неїстівні, теж на шишках, але з пластинками.

Їжовик рудіючий. Їстівний, на ґрунті, з центральною ніжкою.

Фелодон чорний. Неїстівний, на ґрунті, корковий.

Абсолютна ознака аурискальпія — соснова шишка й бічна ніжка.

Де і коли шукати

З кінця квітня до кінця жовтня, а старі плодові тіла — до березня, у хвойних і мішаних лісах на опалих соснових, рідше ялинових шишках, часто напівзакопаних, зрідка на трухлявій деревині, поодинці й невеликими групами. За Зеровою, трапляється майже по всій Україні.

Чому його не беруть

Шкірястий і завбільшки з ніготь; отруєнь не описано.