Б’єркандера обвуглена

Б’єркандера обвуглена — тонкий сірий трутовик, який упізнають знизу: пориста поверхня попелясто-сіра, а від натискання чорніє, ніби обвуглена. Росте черепицею на листяних пеньках і колодах цілий рік, часто вкриваючи їх суцільно. Неїстівна, шкіряста.

Як упізнати

Плодові тіла однорічні, тонкі, 2–7 см завширшки й 2–8 мм завтовшки, напівкруглі, віялоподібні, часто зрослі рядами й черепицею або розпростерті по субстрату; зверху тонкоповстисті, потім голі, сірувато-бурі, димчасто-сірі, невиразно зональні, з тонким світлішим краєм, що з віком чорніє.

Знизу трубочки короткі, до 2 мм; пори дуже дрібні, 0,1–0,2 мм, округлі або кутасті, попелясто-сірі, димчасті, від дотику й з віком чорні. Споровий порошок солом’яно-жовтий. М’якуш тонкий, шкірястий, білуватий, відділений від трубочок темною лінією, зі слабким грибним запахом.

З чим плутають

Б’єркандера димчаста. Неїстівна, товща, кремово-вохряна, з великими сіро-бурими порами, на тополях.

Траметес різнобарвний. Неїстівний, з різнобарвними зонами й білими порами.

Траметес жорстковолосистий. Неїстівний, волохатий, з білими порами.

Стереум жорстковолосистий. Неїстівний, гладкий знизу, жовто-оранжевий.

Абсолютна ознака обвугленої — сірі пори, що чорніють.

Де і коли шукати

Цілий рік, свіжі плодові тіла з літа до пізньої осені, на повалених і сухостійних, іноді живих пошкоджених стовбурах, опалих гілках, пеньках листяних, дуже рідко хвойних порід — бука, дуба, берези, верби. Спричиняє білу гниль середньої інтенсивності. За Зеровою, поширена на Поліссі, у Лісостепу, Розточчі; є в Карпатах.

Чому її не беруть

Шкіряста й тонка; не отруйна.