Білий гриб сітчастий

Білий гриб сітчастий — літній білий гриб дібров, який виходить у червні, коли решта білих грибів чекає осені. Його впізнають за двома сітками: шапка в суху погоду тріскається дрібною мозаїкою, а ніжка вкрита білою сіточкою від верхівки майже до основи. Смак і цінність — як у білого гриба, 1-ша категорія.

Як упізнати

Шапка 5–25 см, м’ясиста, напівсферична, потім подушкоподібна, світло-коричнева, горіхова, охристо-бура, спочатку тонко-опушена, потім матова, суха, слабко зморшкувата, у спеку розтріскана на дрібні багатокутники.

Гіменофор трубчастий: пори дрібні, білуваті, потім жовтуваті й жовто-зелені, не синіють. Споровий порошок оливково-бурий. Ніжка 5–25 см, спочатку бульбоподібна, потім булавоподібна, світло-бура, вкрита виразною білою сіточкою по всій довжині. М’якуш щільний, білий, під шкіркою кремовий, на зрізі не змінюється, з горіховим запахом і смаком.

З чим плутають

Жовчний гриб. Неїстівний, гіркий; сітка темна на світлому тлі, пори рожевіють. У сітчастого білого сітка біла, пори жовто-зелені; для трубчастих без синильних отруйних двійників гіркоту перевіряють крихтою, яку виплюнули.

Білий гриб і білий гриб бронзовий. Їстівні; різниця в кольорі шапки й сезоні, для кошика байдужа, лише бронзовий — червонокнижний.

Сатанинський гриб. Отруйний, з червоними порами й червоною сіткою.

Де і коли шукати

З початку червня до кінця вересня, першим серед білих грибів, у листяних лісах під дубом і буком, на узліссях, у старих парках, поодинці й групами; утворює мікоризу з дубом. За Зеровою, поширений у Правобережному Лісостепу й на Поліссі; є в Карпатах і степових дібровах.

Як готувати

Їстівний 1-ї категорії: смажать, варять, сушать, маринують без попереднього відварювання; сушений не темніє. Літні гриби швидко червивіють — беруть молоді й перевіряють ніжку на зрізі.