Блюдцевик жилкуватий

Блюдцевик жилкуватий — весняна бура тарілка, яку легко пропустити серед опалого листя, а впізнати можна носом: свіжий гриб пахне хлором, як басейн. Він близький родич зморшків і росте поруч із ними в травні; умовно їстівний лише після відварювання зі зливанням відвару або вимочування, але запах відлякує більшість збирачів. Насамперед звертайте увагу на жилкувату внутрішню поверхню шапинки, різкий хлорний запах і ріст на ґрунті в листяних місцях.

Як упізнати

Плодове тіло діаметром 5–20 см. Молоді екземпляри чашоподібні чи кубкоподібні з підвернутим краєм, з віком широко розкриваються, стають майже плоскими, блюдцеподібними чи тарілкоподібними, часто з нерівним, хвилястим і розірваним краєм. Внутрішня спороносна поверхня бура, коричнева, кремова чи охриста, з віком темнішає; у центрі зморшкувата, з помітними жилками, що радіально розходяться. Низ шапинки гладенький, світліший — білуватий, кремовий чи світло-охристий.

Ніжка дуже коротка і товста, до 1 см завдовжки, повністю чи майже повністю занурена в ґрунт, зморшкувата, так що гриб здається сидячим. Кільця на ніжці немає, вольви біля основи немає. М’якуш тонкий, ламкий, воскуватий, сіруватий чи блідо-коричневий; на зрізі колір не змінюється. Споровий порошок білуватий. Запах різкий, хлорний (як басейн чи хлорне вапно), особливо відчутний у свіжому зламаному м’якуші; смак контрастує з запахом. Гриб крихкий, легко ламається. Ці ознаки — гладенький низ, жилки в центрі, хлорний запах і коротка занурена ніжка — дозволяють упізнати вид у полі.

Форма сильно варіює залежно від віку та умов росту: у затишних місцях гриб залишається більш чашоподібним, на відкритому ґрунті швидко розкривається й лежить майже врівень із землею. Жилки найкраще видно в центральній частині зрілих екземплярів; молоді можуть мати майже гладеньку внутрішню поверхню. Через крихкість збирати краще обережно, не стискаючи сильно в руках.

З чим плутають

Дисцина щитоподібна. Неїстівний. Також плоска й бура, з зморшкуватою чи складчастою внутрішньою поверхнею, але росте переважно на трухлявій деревині хвойних (сосна, ялина) чи біля неї, рідше на ґрунті поблизу. Запаху хлору не має. Зовнішня поверхня часто світліша з дрібними волосками чи пучками. Блюдцевик жилкуватий росте на ґрунті, має різкий хлорний запах і більш виражені радіальні жилки в центрі. Помилка не смертельна, але гриб не рекомендують збирати.

Пециця коричнева. Умовно їстівний. Зазвичай менша (до 8–10 см), чашоподібна чи блюдцеподібна, без характерних жилок і зморшок у центрі, з гладенькою внутрішньою поверхнею. М’якуш тонший, запаху хлору немає. Плодоносить переважно влітку і восени на ущільнених ґрунтах біля стежок, на відкритих місцях. Блюдцевик весняний, більший, з жилками і хлорним запахом.

Гельвела блюдчаста. Неїстівний. Чаша чи келих на ребристій ніжці: ребра (жилки) розташовані зовні і тягнуться від ніжки вгору по зовнішній поверхні чаші, а не всередині. Форма більш глибока, ніжка помітніша й ребриста. Запаху хлору немає. Росте в схожих весняних місцях, але структура ніжки і розташування ребер одразу відрізняють від плоскої тарілки з короткою зануреною ніжкою.

Строчок звичайний. Отруйний. Мозкоподібна, складчаста шапка на добре вираженій ніжці, а не плоска тарілка з короткою зануреною ніжкою. Запаху хлору немає. Містить гіромітрин. Симптоми отруєння з’являються через 6–12 годин (іноді пізніше): нудота, блювання, біль у животі, діарея; у тяжких випадках — ураження печінки, нирок, судоми, жовтяниця. Негайно викликайте 103, не чекайте симптомів, збережіть залишки грибів для лікарів. Не займайтеся самолікуванням і не використовуйте народні засоби.

Де і коли шукати

Сезон — квітень і травень, пік плодоношення в травні. З’являється на ґрунті, прогрітому до 6–14 °C, приблизно через 5 днів після дощу. Росте поодинці чи малими групами на багатих вологих ґрунтах у дубових і мішаних лісах, у парках, на узліссях і в садах. Часто трапляється поруч зі зморшками, з якими близький родинно і ділить сезон та місця.

У Україні відомий у Лісостепу, на Поліссі та в Прикарпатті. Віддає перевагу вологим місцям, берегам водойм, схилам і затишним ділянкам під листяними деревами (дуб, бук та інші). Не росте на деревині. Через бурий колір легко зливається з опалим листям і ґрунтом, тому шукайте уважно, особливо після весняних дощів на прогрітому ґрунті. У сприятливі роки може утворювати помітні групи, але загалом трапляється нечасто.

Найкраще шукати в мішаних і листяних лісах з дубом, у парках і садах біля старих дерев, на узліссях, де ґрунт довше зберігає вологу. Після дощу і прогрівання ґрунту до потрібної температури плодові тіла з’являються швидко, але через крихкість і маскувальне забарвлення їх легко пропустити. Звертайте увагу на запах хлору, коли знайдете буру тарілку на ґрунті.

Як готувати

Умовно їстівний гриб 4-ї кулінарної категорії з низькими харчовими якостями. Сирим не їдять. Обов’язково відварюйте зі зливанням відвару (приблизно 20–25 хвилин у великій кількості води) або вимочуйте; воду завжди зливайте і не використовуйте. Після цього запах хлору зникає, і гриб можна смажити, тушкувати чи додавати в інші страви.

Термічна обробка зі зливанням відвару необхідна саме для цього виду. Не обіцяйте собі, що будь-яка обробка зробить безпечним отруйний гриб, якщо його сплутали. Через низькі смакові якості і запах збирають рідко, навіть після правильної підготовки. Після відварювання м’якуш стає м’якшим, але залишається крихким; смак нейтральний чи слабко грибний.

Готуйте лише після впевненого визначення: перевіряйте жилки, запах і місце росту. Якщо є сумніви, краще залишити гриб. Відвар зливайте повністю, промийте гриби чистою водою і лише тоді використовуйте для смаження чи тушкування. Великі екземпляри можна розрізати на частини перед відварюванням.

Як заготовити на зиму

Після обов’язкового відварювання зі зливанням відвару (або вимочування) блюдцевик можна сушити, заморожувати, солити чи маринувати. Для сушіння чи заморожування спочатку відваріть, злийте воду, дайте стекти і охолонути; сушіть у провітрюваному місці чи сушарці, заморожуйте порційно. Соління і маринування також лише після відварювання.

Без попереднього відварювання зі зливанням відвару заготівля не рекомендується. Точних рецептів і доз солі чи оцту не наводимо — дотримуйтеся загальних правил для умовно їстівних грибів і перевіряйте готовність. Запах хлору після правильної обробки зникає. Сушені гриби перед використанням замочуйте і відварюйте повторно зі зливанням води.

Через низьку кулінарну цінність і крихкість заготовляють рідко. Якщо вирішили сушити, наріжте на тонкі шматки після відварювання і сушіть швидко, щоб не зіпсувалися. Заморожені порції зручні для смаження взимку. Маринування можливе, але смак залишається посереднім.

Назви й цікаві факти

Також кажуть: дисциотис жилкуватий, пециця жилкувата, зморшкова тарілка, блюдцевик весняний. Латинська назва Disciotis venosa: Disciotis — від диска (зрілі плодові тіла плоскі), venosa — жилкуватий (через жилки на внутрішній поверхні). Англійські назви — bleach cup (хлорний кубок), veiny cup fungus, cup morel (зморшкова чаша) — відображають запах і форму.

Вперше описаний як Peziza venosa Крістіаном Генріком Персооном у 1801 році з Австрії; до роду Disciotis перенесений Будьє в 1893 році. Близький родич зморшків (родина Morchellaceae). У деяких регіонах Європи рідкісний чи вразливий. Часто служить показником місць, де ростуть зморшки. Хлорний запах — найнадійніша польова ознака.

Народні назви підкреслюють форму тарілки чи блюдця і весняний сезон. Через спорідненість зі зморшками деякі збирачі шукають його саме як супутника більш цінних грибів. Плодові тіла можуть жити кілька тижнів, поступово розкриваючись і темнішаючи. Через непоказний колір і запах його рідко збирають масово, що допомагає зберігати популяцію.