Больбітій золотистий

Больбітій золотистий — грибок-одноденка кольору яєчного жовтка, який з’являється на гною, компості й газонах після дощу і за день розпливається. Шапочка слизька, напівпрозора, з рубчастим краєм, ніжка ламка, як солома. Неїстівний — не отруйний, але в ньому нічого їсти.

Як упізнати

Шапка 2–5,5 см, тонка, ламка, напівпрозора, спочатку яйцеподібна або дзвоникоподібна, потім плоска, гола, слизька, лимонно-жовта, яєчно-жовта, сірчано-жовта, у центрі темніша, по краю рубчаста, з віком вицвітає до брудно-білої.

Пластинки вільні, тонкі, жовтуваті, потім вохряні, бурі, іржаві, з віком розпливаються. Споровий порошок коричневий. Ніжка 3–8 см, зрідка до 15, тонка, циліндрична, порожниста, ламка, білувата або блідо-жовта, борошниста, без кільця. М’якуш тонкий, ламкий, жовтуватий, без виразного запаху.

З чим плутають

Коноцибе молочна. Не збирають, біла, з іржавим порошком.

Гнойовик мерехтливий. Умовно їстівний, бурий, з чорним порошком, чорнильний.

Плютей золотистожилковий. Неїстівний, жовтий, з рожевим порошком, на деревині.

Лераціоміцес червоний. Неїстівний, оранжево-червоний, на тирсі.

Отруйних двійників немає.

Де і коли шукати

З травня до листопада в лісах, на луках, пасовищах, у садах, на городах і полях, серед трави й на голому ґрунті, на гниючих рослинних рештках, купах гною, мульчі, поодинці й групами, після дощів. За Зеровою, трапляється на Правобережному Поліссі, у Лісостепу, Карпатах; насправді скрізь, де є гній.

Чому його не беруть

Слизький, ламкий, за день розпливається; не отруйний.