Боровик красивоніжковий

Боровик красивоніжковий — найгарніший боровик хвойних лісів і найгіркіший: сіро-бежева шапка, лимонно-жовті пори й ніжка, знизу яскраво-червона, зверху жовта, уся в білій сітці. Один шматочок робить страву гіркою, як хінін, і гіркота не зникає при варінні. Неїстівний, але не отруйний.

Як упізнати

Шапка 4–15 см, зрідка до 20, напівсферична, потім випукла, суха, тонкоповстиста, потім гладка, іноді зморшкувата, матова, світло-коричнева, сірувато-коричнева, жовтувато-коричнева, бежева, від дотику ледь синіє.

Гіменофор трубчастий: пори дрібні, лимонно-жовті, зеленувато-жовті, потім оливкові, від дотику синіють. Споровий порошок буро-оливковий. Ніжка 3–10 см, товста, бочкоподібна, потім булавоподібна, вгорі жовта, нижче яскраво-червона, кармінова, з білою або жовтою сіточкою, у старих грибів бура. М’якуш м’ясистий, щільний, білуватий, потім жовтуватий, у ніжці червонуватий, на зрізі синьо-зеленіє, дуже гіркий.

З чим плутають

Дубовик звичайний. Умовно їстівний, з червоними порами, не гіркий.

Сатанинський гриб. Отруйний, з червоними порами й білуватою шапкою.

Боровик укорінений. Неїстівний, гіркий, з білою шапкою й жовтою ніжкою без червоного.

Боровик придатковий. Їстівний, жовта ніжка без червоного, не гіркий.

Жовчний гриб. Неїстівний, гіркий, з рожевими порами. Абсолютна ознака красивоніжкового — жовті пори, червона сітчаста ніжка й гіркота.

Де і коли шукати

З початку липня до жовтня в хвойних, рідше мішаних лісах на кислих ґрунтах, під ялиною, сосною, буком, поодинці й групами. За Зеровою, трапляється по всьому Поліссі, у Лівобережному Лісостепу, Карпатах; є на Прикарпатті.

Чому його не беруть

Гіркота не зникає ні при варінні, ні при сушінні, ні в маринаді; отруєнь не описано, хіба розлад шлунка від великих порцій. Гриб, який варто знати, щоб не зіпсувати кошик.