Боровик м’ясо-криваво-червоний

Боровик м’ясо-криваво-червоний — сатанинський гриб гірських ялинників: рожево-сіра або пурпурова матова шапка, криваво-червоні пори, що синіють від дотику, і жовта ніжка з червоною сіткою. Від сатанинського гриба відрізняється мікоризою з ялиною та ялицею, а не дубом, і запахом сіна. За Зеровою, отруйний у сирому вигляді, після відварювання слабко отруйний — розлади шлунка; надзвичайно рідкісний, точних даних про поширення в Україні немає.

Як упізнати

Шапка 5–16 см, м’ясиста, напівсферична, потім подушкоподібна, повстисто-волокниста, матова, суха, світло-рожево-сіра, темно-рожево-сіра, сіро-рожево-коричнева, пурпурова.

Трубочки жовті, потім оливкові, пори дрібні, червоні, криваво-червоні, у місцях дотику синіють. Споровий порошок оливково-бурий. Ніжка 5–12 см, 2–5 см, бульбоподібна, потім булавоподібна, жовта, вкрита червоною сіткою, синіє. М’якуш м’ясистий, жовтуватий, на зрізі синіє, із запахом сіна, м’який на смак.

З чим плутають

Сатанинський гриб. Отруйний, білувато-сіра шапка, під дубом і буком.

Боровик ле Галь. Отруйний, рожева шапка, під дубом.

Боровик рожевошкірий. Отруйний, рожева шапка, жовтий м’якуш синіє лише в шапці.

Дубовик звичайний. Умовно їстівний, бура шапка, оранжеві пори.

Боровик зернистоногий. Умовно їстівний, темно-бурий, без сітки.

Червоні пори + сітка на ніжці + синіння = червоні боровики; сирими їх не їдять узагалі.

Де і коли шукати

Улітку в хвойних, переважно гірських лісах, мікориза з ялиною та ялицею, дуже рідко. За Зеровою, надзвичайно рідкісний вид; можливий у Карпатах.

Чим небезпечний

Сирим і недовареним спричиняє блювання й пронос; після тривалого відварювання отруйність слабшає, але ризик лишається.

Якщо гриб уже з’їли

Пити воду, при тривалому блюванні або якщо їла дитина — 103; зберегти залишки грибів.