Боровик несправжньо-сірчаний

Боровик несправжньо-сірчаний — жовта форма боровика зернистоногого: усе в нього сірчано- або лимонно-жовте — шапка, пори, ніжка, м’якуш, — і все миттєво синіє від дотику й на зрізі. Сітки на ніжці немає, лише дрібні зернятка. За Зеровою, умовно їстівний 2-ї категорії після 25-хвилинного відварювання; дуже рідкісний, у дібровах і бучинах.

Як упізнати

Шапка 5–16 см, м’ясиста, напівсферична, потім подушкоподібна, матова, зморшкувата, у вологу погоду клейка, жовто-коричнева, жовта, оливково-жовта, у місцях дотику синіє.

Трубочки прирослі виїмкою, жовті, пори дрібні, округлі, яскраво-жовті, у місцях дотику синіють. Споровий порошок оливковий. Ніжка 4–12 см, товста, 2,5–6 см, спочатку бульбоподібна, потім булавоподібна, жовта, без сітки, вкрита дрібними жовтими або рудуватими зернятками, синіє. М’якуш щільний, м’ясистий, яскраво-жовтий, на зрізі швидко синіє, без запаху, приємний на смак.

З чим плутають

Боровик зернистоногий. Умовно їстівний, темно-бура шапка, червоні пори.

Дубовик звичайний. Умовно їстівний, оранжеві пори, червона сітка на ніжці.

Білий гриб. Їстівний, не синіє, білі, потім оливкові пори.

Боровик укорінений. Неїстівний, гіркий, сіра шапка, сітка.

Боровик придатковий. Їстівний, бура шапка, жовта сітка.

Отруйних серед жовтих синіючих боровиків без сітки немає, але сирим не їдять.

Де і коли шукати

З липня до жовтня в дубових і букових лісах, поодинці й групами, дуже рідко. За Зеровою, рідкісний вид; трапляється в Лісостепу й Карпатах.

Як готувати

Умовно їстівний 2-ї категорії: після 25-хвилинного відварювання (відвар злити) варять, смажать; сирим — розлади шлунка.