Чорнопластинник криваво-червоний

Чорнопластинник криваво-червоний — єдина наша лепіота з червоними пластинками: під темно-коричневою борошнистою шапочкою завбільшки з ніготь висять криваво-червоні, потім винно-коричневі пластинки, і навіть споровий порошок у нього незвичайний — оливково-сірий, що червоніє за добу. Росте на компості, перегної, попелищах і в теплицях. За Зеровою, неїстівний; надто дрібний і невивчений.

Як упізнати

Шапка 0,3–3 см, напівсферично-дзвоникоподібна, потім плоско-випукла з горбком, борошниста, зерниста, дрібнолуската, спочатку темно-коричнева з рожевуватим відтінком, потім темно-коричнева або чорно-коричнева, по краю з клаптями покривала.

Пластинки густі, тонкі, вільні, спочатку брудно-рожеві, потім криваво-червоні, винно-червоні, винно-коричневі, іржаво-бурі. Споровий порошок спочатку оливково-сірий, за добу червонувато-коричневий. Ніжка 2–5 см, тонка, 3–5 мм, циліндрична, рівна або зігнута, порожниста, вгорі червонувата, нижче борошниста, темно-коричнева, зі слідом кільця. М’якуш у шапці білуватий, брудно-білий, у ніжці червонуватий, унизу темно-коричневий, спочатку із сильним фруктовим, з віком неприємним запахом.

З чим плутають

Цистолепіота напівгола. Неїстівна, біла борошниста, білі пластинки.

Лепіота гребінчаста. Отруйна, білі пластинки, руді лусочки.

Лепіота каштанова. Смертельна, білі пластинки, каштанові лусочки.

Псатирела Кандоля. Їстівна, більша, темні спори, ламка.

Цистодерма аміантова. Неїстівна, вохряна, зерниста, білі прирослі пластинки.

Червоні пластинки — власна ознака, яку ні з чим не сплутати.

Де і коли шукати

З серпня до жовтня в листяних і мішаних лісах на вологих ділянках, у садах і парках, на підстилці, трухлявій деревині, багатих органікою ґрунтах, купах перегною, попелищах, у теплицях і парниках, рідко. За Зеровою, трапляється в Правобережному й Лівобережному Лісостепу, на Закарпатті.

Чому його не беруть

Крихітний, невивчений, з неприємним запахом у зрілості; за Зеровою, неїстівний.