Гебелома гірчична

Гебелома гірчична — найбільша з гебелом, до 15 см, м’ясиста, як рядовка, з клейкою червонувато-бурою шапкою й запахом редьки. Її ознака — розрізана ніжка: усередині порожнина, у яку зверху звисає конічна «пробка» з м’якуша шапки. За Зеровою, отруйна: шлунково-кишкові розлади.

Як упізнати

Шапка 5–15 см, м’ясиста, напівсферична, потім випукла й плоска з горбком, гола, гладка, блискуча, клейкувата, кремова, м’ясо-глинисто-жовтувата, м’ясо-глинисто-коричнювата, червонувато-бура, світліша по краю.

Пластинки рідкуваті, широкі, прирослі, з заокругленим краєм, білуваті, кремові, потім глинисто-жовтуваті, жовто-бурі. Споровий порошок жовтувато-бурий. Ніжка 5–12 см, товста, циліндрична або булавоподібна, білувата, лускато-борошниста, всередині з порожниною й звисаючою «пробкою» — головна ознака. М’якуш щільний, м’ясистий, білий, гіркуватий, з редьковим запахом.

З чим плутають

Гебелома клейка. Отруйна, менша, з крапельками на пластинках, ніжка суцільна.

Гебелома коренева. Неїстівна, з кільцем і коренем, пахне мигдалем.

Валуй. Умовно їстівний, з білим порошком, ламкий.

Павутинник мінливий. Не збирають, з павутинкою.

Рядовка біло-коричнева. Умовно їстівна, з білим порошком і білими пластинками. Абсолютна ознака гебелом — бурий порошок і запах редьки.

Де і коли шукати

З липня до кінця осені в листяних, хвойних і мішаних лісах, на узліссях, у парках, під дубом, буком, ялиною, групами. За Зеровою, трапляється на Правобережному Поліссі, у Західному й Правобережному Лісостепу.

Чим небезпечна

Спричиняє шлунково-кишкове отруєння через 2–3 години; термічна обробка не допомагає. Великих клейких бурих грибів із запахом редьки не збирають.

Якщо гриб уже з’їли

103 при блюванні й проносі; пити воду, зберегти залишки грибів.