Гебелома коренева

Гебелома коренева — гриб кротячих нір: її довгий підземний «корінь» завжди тягнеться до вбиральні крота або гнізда миші, звідки гриб бере азот. Велика, клейка, світло-бура, луската, з кільцем на ніжці — єдина гебелома з кільцем, — і пахне мигдалем, а не редькою. Неїстівна, гірка; для мікологів — індикатор підземних нір.

Як упізнати

Шапка 6–15 см, напівсферична, щільно загорнута в покривало, потім випукла й плоска, клейка, вкрита притиснутими бурими лусочками, світло-бура, кремово-глиниста, вохряна.

Пластинки густі, широкі, прирослі зубцем або майже вільні, з зазубреним краєм, кремові, потім коричневі, глинисто-бурі. Споровий порошок вохряно-бурий. Ніжка 5–10 см, зрідка до 20, циліндрична або веретеноподібна, з плівчастим кільцем, нижче кільця луската, переходить у довгий підземний корінь. М’якуш щільний, м’ясистий, білуватий, сірувато-жовтий, гіркуватий, з мигдальним запахом.

З чим плутають

Гебелома клейка. Отруйна, без кільця й кореня, пахне редькою.

Гебелома гірчична. Отруйна, без кільця.

Удемансієла коренева. Неїстівна, з коренем, але тонка, з білими пластинками й білим порошком.

Печериця велетенська. Їстівна, з мигдальним запахом, але з шоколадними пластинками.

Павутинник тріумфальний. Не збирають, з павутинкою й поясками.

Де і коли шукати

У жовтні–листопаді в листяних і мішаних лісах під дубом, рідше сосною та ялиною, біля коріння дерев над норами кротів і мишей, поодинці й групами, не щороку. За Зеровою, трапляється в Лівобережному Степу; є в Лісостепу.

Чому її не беруть

Гірка, з роду отруйних гебелом; росте над тваринними вбиральнями.