Геріцій гребінчастий
Hericium erinaceus
Також кажуть: їжовик гребінчастий, лев’яча грива, грибна локшина, дідова борода, мавпяча голова, борода сатира
Біла куля 5–25 см із довгих звисаючих шипів до 5 см, без гілок і шапок, на живих стовбурах дубів і буків; на смак нагадує краба. Їстівний і лікарський; рідкісний.
-
Фото: Lebrac. Ліцензія: CC BY-SA 3.0. Джерело: Wikimedia Commons. -
Молоді гриби Фото: Judy Gallagher. Ліцензія: CC BY 2.0. Джерело: Wikimedia Commons. -
Фото: Lukas from London, England. Ліцензія: CC BY-SA 2.0. Джерело: Wikimedia Commons. -
Фото: SKas. Ліцензія: CC BY-SA 4.0. Джерело: Wikimedia Commons.
Паспорт виду
- Сезон
- серпень — жовтень
- Низ шапинки
- Шипики (голки)
- Діаметр шапинки
- 5–25 см
- Кільце на ніжці
- немає
- Вольва біля основи
- немає
- Мʼякуш на зрізі
- Не змінюється
- Споровий порошок
- білий
- Запах і смак
- приємний
- Кулінарна категорія
- 4 категорія
- Де росте
- Дубовий ліс, Мішаний ліс, На деревині, пеньках
Плодоношення по місяцях
Геріцій гребінчастий — «лев’яча грива»: біла куля з довгих звисаючих шипів, без гілок і шапок, що росте з дупла живого дуба чи бука. У Японії його вирощують як делікатес зі смаком краба й лікарський гриб для нервової системи. У наших лісах рідкісний; за Зеровою, їстівний 4-ї категорії, але дикі знахідки варто лишати, а їсти — вирощений.
Як упізнати
Плодове тіло 5–25 см, кулясте або подушкоподібне, сидяче, прикріплене боком, без гілок і шапок, суцільно вкрите довгими, 2–5 см, звисаючими м’ясистими шипами, як бахрома; біле, кремове, з віком жовтіє й буріє.
М’якуш м’ясистий, пружний, білий, з приємним запахом. Споровий порошок білий.
З чим плутають
Геріцій коралоподібний. Їстівний, ЧКУ, розгалужений, з короткими шипиками.
Геріцій кучерявий. Їстівний, черепичастими шапками.
Геріцій альпійський. Їстівний, розгалужений, на ялиці.
Клімакодон північний. Неїстівний, ярусами шапок, жовтий.
Отруйних двійників немає.
Де і коли шукати
З серпня до жовтня в листяних і мішаних лісах на живих стовбурах дуба й бука, іноді осики, у дуплах і ранах, паразитуючи, рідко. За Зеровою, трапляється на Правобережному Поліссі, у Лісостепу, Розточчі; у багатьох країнах Європи охороняється.
Як готувати
Їстівний 4-ї категорії за Зеровою, за смаком — делікатес: молоді білі плодові тіла ріжуть скибками й смажать без відварювання, як стейки; старі жовті — гіркі. Дикі знахідки краще фотографувати, а гриб вирощувати на тирсі.
Не сплутайте з
Геріцій коралоподібний
Hericium coralloides
Білий розгалужений «корал» до 40 см на мертвих березах, дубах і буках, з гілок якого звисають короткі шипики;…
Геріцій кучерявий
Hericium cirrhatum
Білі або кремові напівкруглі м’ясисті шапки черепицею на мертвих листяних стовбурах, зверху з кучерявими виростами, знизу з густими…
Геріцій альпійський
Hericium alpestre
Білий розгалужений «корал» з довгими звисаючими шипами до 2 см на відмерлих стовбурах ялиці в гірських лісах Прикарпаття;…
Де цей вид росте просто зараз
Середній індекс по країні: 82 зі 100
Торкніться області — покажемо назву й цифри, з яких склався індекс.
Картка виду — довідка, а не висновок про конкретний гриб у вашому кошику. Фотографія в інтернеті не замінює огляду наживо: один вид виглядає по-різному залежно від віку, погоди й ґрунту.
Поруч у тому ж лісі
Ксиларія багатолика
Xylaria polymorpha
Товсті чорні булавоподібні або пальцеподібні плодові тіла 3–10 см без виразної ніжки, горбкуваті, зморшкуваті, усередині білі, що пучками…
Вольварієла шовковиста
Volvariella bombycina
Велика біла шовковисто-волокниста вольварієла 7–20 см, дзвоникоподібна, з рожевими, потім рожево-коричневими вільними пластинками, довгою ніжкою й великою мішкоподібною…
Вольварієла вольвова
Volvariella volvacea
Сірувата або сіро-коричнева бархатиста дзвоникоподібна вольварієла 5–15 см із темнішим центром, білуватими, потім рожевими вільними пластинками, білою ніжкою…
Тулостома луската
Tulostoma squamosum
Тулостома з лускатою рудо-бурою ніжкою 3–6 см, на якій сидить кремово-вохряна спорова кулька 1–2 см із трубчастим ротиком;…