Геріцій кучерявий

Геріцій кучерявий — геріцій у формі черепичастих шапок, а не корала: білі м’ясисті напівкруглі шапки одна над одною на мертвій березі чи дубі, зверху з кучерявими шипуватими виростами, знизу з густими шипиками. Їстівний молодим, 4-ї категорії; смак — як у гливи з горіховою ноткою.

Як упізнати

Плодове тіло 5–20 см, складене з кількох напівкруглих або язикоподібних м’ясистих шапок 3–10 см, зрослих черепицею й прирослих боком; зверху білі, кремові, з віком жовтуваті, вкриті кучерявими шипуватими виростами й лусочками.

Знизу шипики густі, 0,5–1,5 см, білі, кремові, з віком жовтіють. Споровий порошок білий. М’якуш м’ясистий, пружний, білий, з приємним запахом.

З чим плутають

Геріцій коралоподібний. Їстівний, ЧКУ, розгалужений, як корал.

Геріцій гребінчастий. Їстівний, куля з довгих шипів.

Клімакодон північний. Неїстівний, жовто-кремовий, у великих ярусах, з запахом шинки.

Глива звичайна. Їстівна, з пластинками замість шипиків.

Отруйних двійників немає.

Де і коли шукати

З липня до вересня в листяних і мішаних лісах на мертвих стовбурах і пеньках листяних порід, переважно берези, дуба, граба, бука, осики, поодинці. За Зеровою, трапляється на Правобережному Поліссі та в Карпатах.

Як готувати

Їстівний 4-ї категорії: молоді білі шапки після 15-хвилинного відварювання смажать, тушкують; старі жовті — гіркуваті.