Гіднел запашний

Гіднел запашний — найбільший з гіднелів і найпахучіший: сильний запах анісу або кумарину чути за кілька кроків, а після висихання гриб пахне ще сильніше. Ніжка й м’якуш синьо-фіолетові — за це його називають синьоногим. Росте в ялинниках. Неїстівний, корковий; з нього роблять синій барвник для вовни.

Як упізнати

Шапка 8–20 см, обернено-конічна, спочатку випукла, потім плоска, горбкувата, з наростами, радіально-зморшкувата, повстиста, з віком майже гола, спочатку білувата, жовтувата, іноді з синюватим відтінком, потім бура, темно-бура в центрі, з білуватим краєм.

Знизу шипики 2–5 мм, збіжні, білуваті, потім сіро-бурі. Споровий порошок коричневий. Ніжка 2–5 см, товста, коркова, синьо-фіолетова, темно-синя. М’якуш корковий, двошаровий, зверху білуватий, у ніжці синьо-фіолетовий, зональний, із сильним анісовим запахом.

З чим плутають

Гіднел Пека. Неїстівний, з червоними краплями, пекучий.

Гіднел оранжевий. Неїстівний, оранжевий.

Їжовик строкатий. Їстівний молодим, бурий, лускатий, ламкий.

Їжовик жовтий. Їстівний, ламкий, без запаху анісу.

Абсолютна ознака запашного — запах анісу й синя ніжка.

Де і коли шукати

Восени в хвойних і мішаних лісах під ялиною та сосною, на ґрунті серед моху, поодинці й групами, рідко. За Зеровою, трапляється в Розточчі; є в Карпатах.

Чому його не беруть

Корковий, гіркуватий; не отруйний. Сушені гриби кладуть у шафи від молі.