Гігрофор модриновий

Гігрофор модриновий росте лише там, де росте модрина, — у карпатських лісах, старих парках і лісових насадженнях. Це маленький лимонно-жовтий слизький гриб, який восени з’являється під модринами разом із маслюком модриновим. Їстівний, як усі гігрофори, без отруйних двійників, і корисний як покажчик: якщо бачите його, десь поруч і маслюки.

Як упізнати

Шапка 2–6 см, спочатку випукла, потім плоска, іноді з горбком, лимонно-жовта, золотиста, у центрі яскравіша, вкрита шаром слизу, у суху погоду блискуча.

Пластинки рідкі, товсті, воскуваті, збігають на ніжку, білі або кремові, ніколи не яскраво-жовті. Споровий порошок білий. Ніжка 3–7 см, тонка, білувата з жовтим відтінком, слизька, без кільця.

М’якуш м’який, білуватий, під шкіркою й у ніжці жовтуватий, без виразного запаху.

З чим плутають

Гігрофор пізній. Їстівний, з оливково-бурою шапкою й жовтими пластинками, у сосняках.

Маслюк модриновий. Їстівний, росте під тією самою модриною, теж жовтий і слизький, але знизу губка, а не пластинки, і на ніжці кільце.

Гігрофор золотистий. Їстівний, білий із золотими зернятками, під дубом і буком.

Отруйних грибів із воскуватими збіжними пластинками під модриною немає.

Де і коли шукати

З серпня до кінця листопада під модриною — у гірських лісах Карпат, у модринових і соснових насадженнях, парках і алеях, серед моху й опалої хвої, поодинці й групами; утворює мікоризу з модриною. У Карпатах і на Прикарпатті звичайний, у Лісостепу й на Поліссі — лише в насадженнях.

Як готувати

Їстівний гриб 4-ї категорії: після 5-хвилинного відварювання смажать або маринують; слиз зникає при варінні. Дрібний і ніжний, тому його зазвичай додають до маслюків, зібраних під тією самою модриною.