Гігрофор пухирчастий

Гігрофор пухирчастий — маленький сірий слизький гігрофор гірських ялинників, якого впізнають за ніжкою: її біла верхівка вкрита чорними зернятками-пухирцями, ніби присипана меленим перцем. Росте пізньої осені серед моху. За Зеровою, їстівний 4-ї категорії, безсмачний.

Як упізнати

Шапка 3–6 см, випукла з підвернутим краєм, потім плоска з горбком, слизька, сіро-бура, сіра, у центрі темніша, по краю світліша.

Пластинки рідкі, товсті, воскуваті, широко прирослі або злегка збіжні, білі. Споровий порошок білий. Ніжка 4–8 см, тонка, циліндрична, біла, вгорі з чорними або темно-сірими зернятками — головна ознака. М’якуш м’який, ламкий, у ніжці волокнистий, білий, без запаху й смаку.

З чим плутають

Гігрофор духмяний. Їстівний, більший, пахне мигдалем.

Гігрофор оливково-білий. Їстівний, зі смугастою слизькою ніжкою.

Гігрофор попелясто-білий. Їстівний, у сосняках, зі слабким запахом.

Мишата. Їстівна, суха, з тонкими пластинками.

Отруйних двійників немає.

Де і коли шукати

З середини вересня до листопада в ялинових і мішаних з ялиною, переважно гірських лісах, на підстилці, серед моху, групами. Трапляється в Карпатах і на Прикарпатті.

Як готувати

Їстівний 4-ї категорії: після 5-хвилинного відварювання смажать, маринують; дрібний і безсмачний — іде як домішка.