Гігрофор винно-червоний

Гігрофор винно-червоний — гігрофор кольору червоного вина, суцільно, від шапки до м’якуша, з дрібною сіточкою на ніжці. Росте в карпатських ялинниках восени. Від червонуватого гігрофора відрізняється тим, що не жовтіє й не гірчить. За Зеровою, їстівний 4-ї категорії, добрий на смак.

Як упізнати

Шапка 3–8 см, напівсферична або випукла, потім плоска, волокниста, спочатку злегка клейкувата, потім суха, винно-червона, пурпурово-коричнева, з віком плямиста.

Пластинки рідкі, товсті, воскуваті, збігають на ніжку, того ж кольору, що й шапка, винно-червоні. Споровий порошок білий або рожевувато-білий. Ніжка 3–6 см, зрідка до 8, циліндрична, злегка потовщена в основі, сітчасто-волокниста, винно-червона. М’якуш рожевий, пурпуровий, коричнево-червоний, зі слабким запахом, добрий на смак.

З чим плутають

Гігрофор червонуватий. Їстівний, білуватий у рожевих плямах, жовтіє, гіркуватий.

Гігрофор сироїжковидний. Їстівний, у дібровах, з білуватими пластинками.

Гігрофор багряніючий. Їстівний, з павутинчастим покривалом.

Павутинник козячий. Неїстівний, ліловий, з іржавим порошком і запахом ацетилену.

Сироїжка їстівна. Їстівна, ламка, з білими тонкими пластинками.

Де і коли шукати

З серпня до кінця жовтня в хвойних і мішаних, переважно гірських лісах під ялиною, серед моху, групами. Трапляється в Карпатах і на Прикарпатті.

Як готувати

Їстівний 4-ї категорії, за смаком — кращий: після 5-хвилинного відварювання смажать, маринують, солять.