Гігрофор ялиновий
Hygrophorus piceae
Також кажуть: гігрофор смерековий, мокриця ялинова біла, гігрофор білий гірський, гігрофор сніжно-білий ялиновий
М’ясиста гола біла шапка 3–6 см, ледь клейка, рідкі широкі товсті білі збіжні пластинки й щільна біла ніжка; у гірських ялинниках пізньої осені. Їстівний; білі гриби зі збіжними пластинками перевіряють ретельно.
У цього гриба є небезпечний двійник
Перш ніж класти в кошик, порівняйте з: Говорушка білувата, Мухомор білий смердючий.
Паспорт виду
- Сезон
- вересень — листопад
- Низ шапинки
- Пластинчастий
- Діаметр шапинки
- 3–6 см
- Кільце на ніжці
- немає
- Вольва біля основи
- немає
- Мʼякуш на зрізі
- Не змінюється
- Споровий порошок
- білий
- Запах і смак
- без виразного запаху
- Кулінарна категорія
- 4 категорія
- Де росте
- Мішаний ліс, Ялинник, смерековий ліс
Плодоношення по місяцях
Гігрофор ялиновий — білий гігрофор карпатських смерек, майже сухий, на відміну від слизького жовтувато-білого з листяних лісів. Рідкі товсті білі пластинки збігають на ніжку. Росте пізньої осені серед моху. За Зеровою, їстівний 4-ї категорії; білі гриби перевіряють на кільце й вольву.
Як упізнати
Шапка 3–6 см, м’ясиста, випукла, потім плоска з горбком, гола, гладка, ледь клейка, біла, з віком кремова в центрі.
Пластинки рідкі, широкі, товсті, воскуваті, збігають на ніжку, білі. Споровий порошок білий. Ніжка 4–12 см, циліндрична, щільна, спочатку суха, потім ледь клейка, біла, вгорі борошниста, без кільця. М’якуш щільний, білий, без виразного запаху.
З чим плутають
Гігрофор жовтувато-білий. Їстівний, дуже слизький, у листяних лісах.
Гігрофор березовий. Їстівний, слизький, під березою.
Гігрофор їстівний. Їстівний, кремовий, у бучинах.
Говорушка білувата. Смертельно небезпечна, на луках, з тонкими густими пластинками.
Мухомор білий смердючий. Смертельний; вільні пластинки, кільце, мішечок. Абсолютна ознака гігрофора — рідкі товсті збіжні пластинки, без кільця й вольви.
Де і коли шукати
З вересня до кінця листопада в хвойних, переважно гірських ялинових лісах, серед моху, групами. Трапляється в Карпатах і на Прикарпатті.
Як готувати
Їстівний 4-ї категорії: після 5-хвилинного відварювання смажать, маринують, солять; збирають лише розкриті гриби з видимою основою ніжки.
Не сплутайте з
Гігрофор жовтувато-білий
Hygrophorus eburneus
Чисто-білий гриб бучин і дібров, весь укритий товстим шаром слизу, з рідкими воскуватими збіжними пластинками; кільця й вольви…
Гігрофор березовий
Hygrophorus hedrychii
Біла з рожевим відтінком шапка 2–5 см під товстим шаром слизу, рідкі біло-рожеві збіжні пластинки, слизька ніжка й…
Гігрофор їстівний
Hygrophorus penarius
Великий щільний кремово-білий гігрофор бучин із сухою шапкою, дуже низько збіжними кремовими пластинками й кореневидною ніжкою; м’якуш твердий,…
Говорушка білувата
Clitocybe dealbata
Дрібна біла говорушка луків і газонів із борошняним запахом і збіжними пластинками, що росте кільцями поруч з опеньком…
Мухомор білий смердючий
Amanita virosa
Суцільно білий гриб із кільцем на ніжці й мішечком-вольвою біля основи. Пластинки білі завжди, запах нудотно-солодкий. Отрута та…
Де цей вид росте просто зараз
Середній індекс по країні: 60 зі 100
Торкніться області — покажемо назву й цифри, з яких склався індекс.
Картка виду — довідка, а не висновок про конкретний гриб у вашому кошику. Фотографія в інтернеті не замінює огляду наживо: один вид виглядає по-різному залежно від віку, погоди й ґрунту.
Поруч у тому ж лісі
Ксиларія багатолика
Xylaria polymorpha
Товсті чорні булавоподібні або пальцеподібні плодові тіла 3–10 см без виразної ніжки, горбкуваті, зморшкуваті, усередині білі, що пучками…
Вольварієла шовковиста
Volvariella bombycina
Велика біла шовковисто-волокниста вольварієла 7–20 см, дзвоникоподібна, з рожевими, потім рожево-коричневими вільними пластинками, довгою ніжкою й великою мішкоподібною…
Урнула кратероподібна
Urnula craterium
Чорна шкіряста келихоподібна чашечка 2–6 см із зубчастим краєм на чорній ніжці до 4 см, зсередини гладка сірувато-коричнева,…
Інонот променистий
Inonotus radiatus
Однорічний напівкруглий трутовик 3–8 см із радіально-зморшкуватою повстистою рудувато-жовтою, потім іржаво-бурою поверхнею з темнішими зонами, сріблясто-сірими від нальоту,…