Гігроцибе білосніжна

Гігроцибе білосніжна — біла воскувата грибочка старих лук, яка після дощу стає напівпрозорою, як парафін. За Зеровою, їстівна 4-ї категорії; ми ставимо в умовно їстівні, і не через сам гриб, а через двійників: на тих самих луках росте смертельно небезпечна говорушка білувата, і різниця між ними — товщина пластинок. Для більшості грибників це різниця недостатня.

Як упізнати

Шапка 2–6 см, м’ясиста, випукла, потім плоска й увігнута, гладка, воскувата, у вологу погоду клейкувата й напівпрозора, білувата, палева, іноді з червонуватими розмитими плямами.

Пластинки рідкі, товсті, воскуваті, низько збігають на ніжку, білуваті. Споровий порошок білий. Ніжка 2–6 см, тонка, циліндрична або зігнута, звужена донизу, біла, суха. М’якуш тонкий, ламкий, воскуватий, білуватий, без виразного запаху.

З чим плутають

Говорушка білувата і білосніжна. Смертельно небезпечні; білі, з тонкими густими пластинками, борошнистим нальотом і запахом борошна. Абсолютна ознака гігроцибе — рідкі товсті воскуваті пластинки.

Гігроцибе лучна. Їстівна, оранжева.

Гігроцибе шкіряна. Їстівна, з запахом шкіри.

Опеньок луговий. Їстівний, палевий, з пластинками, що не збігають.

Де і коли шукати

З серпня до кінця жовтня на луках, пасовищах, лісових галявинах, серед трави й моху, на багатих органікою ґрунтах, переважно в горах, поодинці й групами. За Зеровою, трапляється на Правобережному Поліссі, у Лісостепу, Лівобережному Степу; є в Карпатах.

Як готувати

За Зеровою, їстівна 4-ї категорії: після 15-хвилинного відварювання варять, смажать. Беруть лише при повній упевненості в товстих воскуватих пластинках; сумнів — лишають.