Гігроцибе болотяна

Гігроцибе болотяна — червона крапка на сфагнумі: крихітна суха шапочка в темних притиснутих лусочках, що з віком буріють, на тонкій оранжевій ніжці, глибоко зануреній у мох. Пластинки збіжні, білуваті або жовтуваті, з дрібнозубчастим краєм (звідси латинське coccineocrenata — «червона зубчаста»). Росте на сфагнових болотах Полісся й Карпат. Не збирають — дрібна й рідкісна.

Як упізнати

Шапка 0,5–2,5 см, випукла, потім плоска з утиснутим центром, суха, вкрита дрібними притиснутими лусочками, спочатку червона, шарлахова, лусочки з віком темніють до бурих, по краю зубчаста.

Пластинки рідкі, широкі, збіжні, білуваті, кремово-жовті, з дрібнозубчастим краєм. Споровий порошок білий. Ніжка 2–6 см, 1–3 мм, циліндрична, суха, гладка, оранжево-червона, в основі жовтувата. М’якуш тонкий, ламкий, оранжевий, без виразного запаху.

З чим плутають

Гігроцибе лисичкова. Не збирають, на луках, лусочки не темніють.

Гігроцибе кіноварно-червона. Умовно їстівна, більша, на луках.

Гігроцибе часникова. Не збирають, з часниковим запахом.

Гігроцибе багряна. Умовно їстівна, гладка, більша.

Галерина болотяна. Отруйна, бура, з кільцем, іржаві спори, у сфагнумі.

Поруч на сфагнумі росте смертельно отруйна галерина — бура з кільцем; червону гігроцибе з нею не сплутати, але кошику там робити нічого.

Де і коли шукати

З червня до жовтня на сфагнових болотах, серед мохів, на торф’яних луках, поодинці й невеликими групами, рідко. Трапляється на Поліссі та в Карпатах.

Чому її не беруть

Крихітна, рідкісна, індикатор непорушених боліт; харчової цінності немає.