Гігроцибе гостроконічна

Гігроцибе гостроконічна — жовта гостра «шапочка гнома» на луках і дубових узліссях, двійник отруйної гігроцибе конічної, від якої відрізняється однією ознакою: не чорніє від дотику й з віком. Тонка, ламка, з рубчастим краєм, що тріскається в суху погоду. Неїстівна, рідкісна.

Як упізнати

Шапка 1–4 см, зрідка до 6, конічна, гостроконічна, потім дзвоникоподібна з гострим горбком, гладенька, суха або клейкувата, у вологу погоду клейка, при висиханні волокниста, радіально потріскана, жовта, лимонно-жовта, оранжево-жовта, не чорніє.

Пластинки рідкі, вільні, широкі, світло-жовті, потім оранжево-жовті. Споровий порошок білий. Ніжка 2–6 см, зрідка до 9, циліндрична, злегка потовщена в основі, порожниста, волокнисто-смугаста, жовта, в основі біла. М’якуш тонкий, ламкий, жовтуватий, без виразного запаху.

З чим плутають

Гігроцибе конічна. Отруйна; чорніє від дотику й з віком. Абсолютна ознака гостроконічної — відсутність чорніння.

Гігроцибе жовто-зелена. Умовно їстівна, з округлою шапкою, у горах.

Гігроцибе воскова. Умовно їстівна, дрібна, з округлою шапкою.

Гігроцибе пунцева. Умовно їстівна, велика, червона.

Де і коли шукати

З серпня до кінця жовтня на узліссях дубових лісів, луках і пасовищах, на вапнякових, піщаних, глинистих або кислих ґрунтах, серед трави, групами, рідко. За Зеровою, рідкісний вид; трапляється в Правобережному Лісостепу.

Чому її не беруть

Безсмачна, тонка, і надто схожа на отруйну конічну.