Гігроцибе Колемана

Гігроцибе Колемана — бура гігроцибе старих лук, названа на честь англійського міколога Колемана: червоно-коричнева шапка зі світлішим краєм, рідкі воскуваті пластинки, що збігають на ніжку й з віком набувають кольору шапки. Росте в жовтні–листопаді. Рідкісна, неїстівна.

Як упізнати

Шапка 3–6 см, випукла, потім випукло-розпростерта з горбком, гладка, спочатку клейкувата, потім суха, коричнювата, буро-коричнева, червоно-коричнева, світліша по краю, гігрофанна.

Пластинки рідкі, товсті, воскуваті, низько збігають на ніжку, білуваті, потім кольору шапки, з’єднані перемичками. Споровий порошок білий. Ніжка 6–8 см, тонка, циліндрична, іноді зігнута, гладка, білувата, потім бурувата. М’якуш тонкий, білуватий, без виразного запаху.

З чим плутають

Гігроцибе лучна. Їстівна, вохряно-оранжева, м’ясиста.

Гігроцибе білосніжна. Умовно їстівна, біла.

Гігроцибе овеча. Умовно їстівна, сіро-бура, червоніє й чорніє на зрізі.

Говорушка блідозабарвлена. Отруйна, з густими тонкими пластинками.

Бурих лугових грибів зі збіжними пластинками без визначення не беруть.

Де і коли шукати

З жовтня до кінця листопада на луках, пасовищах, у лісах на трав’янистих сонячних ділянках, у вологих місцях, рідко. За Зеровою, рідкісний вид; трапляється в Лівобережному Лісостепу й Лівобережному Степу.

Чому її не беруть

Неїстівна, рідкісна, у червоних списках Європи.