Гігроцибе ковпакоподібна

Гігроцибе ковпакоподібна — «балерина» старих лук: гостроконічний рожевий ковпачок, який з віком розтріскується й розкривається спідничкою, а під ним — рожеві пластинки й біла ніжка. Найгарніша з гігроцибе і одна з найрідкісніших у Європі. За Зеровою, їстівна 4-ї категорії; ми радимо фотографувати, а не збирати: в Україні вона відома лише з Лівобережного Степу.

Як упізнати

Шапка 3–6 см, гостроконічна, потім дзвоникоподібна з гострим горбком, з віком край розтріскується й розгортається, суха або клейкувата, темно-рожева, рожево-червона, коралова, лілова, вицвітає до світло-рожевої.

Пластинки густі або рідкі, прирослі, м’ясисті, воскуваті, світло-рожеві, потім світлішають. Споровий порошок білий або світло-кремовий. Ніжка 4–10 см, циліндрична, волокниста, біла, вгорі рожевувата. М’якуш тонкий, ламкий, рожевий, у ніжці щільний, білий, без запаху й смаку.

З чим плутають

Гігроцибе конічна. Отруйна, жовто-червона, чорніє.

Гігроцибе пунцева. Умовно їстівна, червона, з округлою шапкою.

Міцена рожева. Отруйна, тонка, з запахом редьки.

Ентолома отруйна. Отруйна, з рожевим порошком, велика.

Абсолютна ознака ковпакоподібної — рожевий гострий ковпак, що розтріскується.

Де і коли шукати

З вересня до листопада на старих неудобрених луках, у степах, листяних і хвойних лісах, серед трави й моху, групами, рідко. За Зеровою, рідкісний вид; в Україні трапляється лише в Лівобережному Степу.

Як готувати

За Зеровою, їстівна 4-ї категорії після 15-хвилинного відварювання, з низькими смаковими якостями. Рідкісний вид — знахідку лишають і повідомляють на iNaturalist.