Гігроцибе папужа
Gliophorus psittacinus
Також кажуть: гігрофор папужий, папужка, мокриця папужа, гігроцибе зелена, Hygrocybe psittacina
Слизька яскраво-зелена шапочка, що вицвітає до жовтої, оранжевої, фіолетової, з рідкими жовто-зеленими пластинками й зеленою слизькою ніжкою; на луках і пасовищах. Неїстівна.
Паспорт виду
- Сезон
- липень — листопад
- Низ шапинки
- Пластинчастий
- Діаметр шапинки
- 1–4 см
- Кільце на ніжці
- немає
- Вольва біля основи
- немає
- Мʼякуш на зрізі
- Не змінюється
- Споровий порошок
- білий
- Запах і смак
- неприємний земляний або без запаху; без смаку
- Де росте
- Луки, пасовища, Мішаний ліс, Парк, узлісся, сад
Плодоношення по місяцях
Гігроцибе папужа — єдиний наш яскраво-зелений слизький гриб: молода шапочка кольору папужого пір’я, потім вицвітає до жовтої, оранжевої, рожевої, фіолетової, зберігаючи зелений відтінок біля основи ніжки. Росте на старих луках і пасовищах. Неїстівна — слизька, безсмачна, дрібна.
Як упізнати
Шапка 1–4 см, дзвоникоподібна, потім випукла й плоска з горбком, гладка, клейкувата, слизька, блискуча, зеленувата, зелена, темно-зелена, потім вицвітає до фіолетової, оливково-жовтої, оранжевої, рожевої, з рубчастим краєм.
Пластинки рідкі, широкі, товсті, воскуваті, прирослі, жовто-зелені або оранжево-жовті. Споровий порошок білий. Ніжка 3–7 см, тонка, циліндрична, слизька, зелена, потім жовта, з зеленою верхівкою. М’якуш ламкий, волокнистий, білий, світло-жовтий або зеленувато-жовтий, з віком із жовтими або зеленими плямами, з неприємним земляним запахом або без нього, без смаку.
З чим плутають
Гігроцибе приємна. Неїстівна, рожево-оранжева, зі слизьким краєм пластинок.
Гігроцибе хлорофанова. Не збирають, лимонно-жовта, без зеленого.
Строфарія синьо-зелена. Умовно їстівна, більша, з кільцем і фіолетово-чорним порошком.
Говорушка анісова. Їстівна, суха, з запахом анісу. Абсолютна ознака папужої — зелений слизький грибок із білим порошком.
Де і коли шукати
З середини липня до листопада на луках, пасовищах, у лісах на трав’янистих ділянках і листяній підстилці, на багатих органікою ґрунтах, поодинці й групами. За Зеровою, трапляється в Правобережному Лісостепу й Лівобережному Степу; є в Карпатах і на Поліссі.
Чому її не беруть
Слизька, дрібна, без смаку; не отруйна. Гриб для фотографа.
Не сплутайте з
Гігроцибе приємна
Gliophorus laetus
Дуже слизька рожево-оранжева або сіро-рожева гігроцибе з рубчастим краєм, рідкими збіжними пластинками зі слизьким краєм і слизькою ніжкою;…
Гігроцибе жовто-зелена
Hygrocybe chlorophana
Клейка лимонно-жовта або оранжево-жовта округла шапка 2–6 см, білуваті, потім жовті широкі пластинки й клейка жовта ніжка; на…
Строфарія синьо-зелена
Stropharia aeruginosa
Слизька мідно-зелена шапка з білими пластівцями по краю, плівчасте кільце й бурі пластинки з білим краєм — незвичний…
Говорушка анісова
Clitocybe odora
Синьо-зелена або сіро-голуба говорушка з такими самими пластинками й сильним стійким запахом анісу, який чути за кілька кроків;…
Картка виду — довідка, а не висновок про конкретний гриб у вашому кошику. Фотографія в інтернеті не замінює огляду наживо: один вид виглядає по-різному залежно від віку, погоди й ґрунту.
