Гігроцибе пунцева

Гігроцибе пунцева — королева воскових шапочок: велика, до 10 см, криваво-червона, слизька після дощу, з м’ясистим м’якушем і волокнистою жовто-червоною ніжкою з білою основою. Росте на старих кислих луках і галявинах пізньої осені. За Зеровою, їстівна 4-ї категорії; безсмачна, але єдина з гігроцибе, у якої є що їсти.

Як упізнати

Шапка 4–10 см, широко-конічна, конічно-дзвоникоподібна, потім плоска з горбком, радіально-притиснуто-волокниста, у вологу погоду клейка, слизька, гладка, блискуча, у суху погоду матова, яскраво-червона, темно-червона, кармазинова, з віком оранжева, вицвітає до жовтої.

Пластинки рідкі, широкі, товсті, воскуваті, вузько прирослі, жовтуваті, потім червонуваті, оранжево-червоні, рожеві. Споровий порошок білий. Ніжка 5–12 см, товста, циліндрична, волокнисто-смугаста, суха, жовто-червона, оранжева, в основі біла — головна ознака. М’якуш щільний, м’ясистий, білуватий, світло-жовтий, червонуватий, без запаху й смаку.

З чим плутають

Гігроцибе багряна. Умовно їстівна, менша, з гладкою ніжкою без білої основи.

Гігроцибе найяскравіша. Умовно їстівна, суха, з запахом меду при висиханні.

Гігроцибе конічна. Отруйна, гостра, чорніє.

Гігроцибе ковпакоподібна. Умовно їстівна, рожева, гостра.

Павутинник криваво-червоний. Отруйний, з іржавим порошком, у лісі. Абсолютна ознака гігроцибе — білий порошок і воскуваті пластинки.

Де і коли шукати

З вересня до кінця жовтня на луках, пасовищах, узліссях, сонячних галявинах, трав’янистих ділянках, серед моху, на кислих ґрунтах, поодинці й групами. Трапляється в Лісостепу, Карпатах, на Поліссі.

Як готувати

За Зеровою, їстівна 4-ї категорії: після 15-хвилинного відварювання варять, смажать, маринують; смаку майже немає. Старі луки з гігроцибе — рідкість, збирати варто помірно.