Леоція драглиста

Леоція драглиста — дрібний желейний гриб, схожий на цвях із розплющеною оливково-жовтою головкою на жовтій ніжці; уся вона слизька й драглиста, як мармелад. Це сумчастий гриб, спори дозрівають на поверхні «шапки». Росте групами, часто великими, на глинистому ґрунті у вологих лісах. За Зеровою, неїстівна; без смаку й без користі.

Як упізнати

Шапка 0,5–2 см, приплюснуто-округла, увігнута в центрі, з підігнутим лопатевим краєм, гладка, слизька, драглиста, оливково-жовта, оливково-зелена, жовто-коричнева.

Гіменій гладенький, на верхній поверхні шапки. Споровий порошок білий. Ніжка 2–8 см, тонка, 2–3 мм, циліндрична, гола, іноді дрібно-луската, жовта, оранжево-жовта, слизька, порожниста. М’якуш драглистий, водянистий, жовтуватий, без виразного запаху й смаку.

З чим плутають

Кудонія кругляста. Неїстівна, суха, кремово-жовта, на хвойній підстилці.

Кудонія сплутана. Неїстівна, суха, вохряно-рожевувата.

Спатулярія жовта. Неїстівна, лопатоподібна, плоска, жовта.

Мітрула болотяна. Неїстівна, оранжева булавка на білій ніжці, у воді.

Булгарія бруднуща. Неїстівна, чорна драглиста, на дубових колодах.

Жодного їстівного серед схожих.

Де і коли шукати

З липня до жовтня в листяних, хвойних і мішаних лісах на глинистих вологих ґрунтах, уздовж стежок і канав, серед моху, групами, іноді великими. За Зеровою, трапляється на Правобережному Поліссі та в Розточчі; є в Карпатах.

Чому її не беруть

Драглиста, без смаку, надто дрібна; за Зеровою, неїстівна.