Лускатка клейка

Лускатка клейка — біла слизька лускатка холодних місяців: росте на підстилці й опалих гілках у квітні–травні й потім з жовтня до морозів. Шапка вкрита товстим шаром слизу, по краю з білими клаптями покривала, які швидко зникають, пластинки з віком буріють, ніжка в основі жовта. За Зеровою, їстівна 4-ї категорії з низькими харчовими якостями після 15-хвилинного відварювання.

Як упізнати

Шапка 2–8 см, напівсферична з підвернутим краєм, потім плоско-випукла, дуже слизька, гола або по краю з великими рідкими білими лусочками, що швидко зникають, білувата, сірувата, бежева, глиняста, у центрі темніша.

Пластинки прирослі або прирослі зубцем, спочатку білі, білуваті, потім оливково-жовті, рудуваті, жовто-коричневі, зі світлим краєм. Споровий порошок коричневий. Ніжка 4–10 см, 0,5–1,2 см, циліндрична, іноді злегка потовщена в основі, волокниста, білувата, вкрита білими пластівчастими лусочками, в основі жовта. М’якуш м’ясистий, м’який, білий, в основі ніжки жовтий, солодкий, зі слабким запахом редьки.

З чим плутають

Лускатка клейкувата. Неїстівна, зеленувато-жовта, слизька, на деревині.

Гебелома скориночкоподібна. Отруйна, кремова, з краплями на пластинках, запах редьки.

Лімацела краплиста. Їстівна, білі спори, з кільцем.

Павутинник слизький. Неїстівний, оранжево-бурий, слизький, у сосняках.

Лускатка згарищна. Неїстівна, руда, на згарищах.

Перевірити споровий порошок: коричневий у лускатки, білий у лімацели.

Де і коли шукати

З квітня до кінця травня й з жовтня до морозів у хвойних, листяних і мішаних лісах, на узліссях, на опалих гілках, гниючій підстилці, ґрунті, поодинці й невеликими групами. За Зеровою, трапляється в Лівобережному Злаковому Степу; є в Лісостепу й на Поліссі.

Як готувати

Їстівна 4-ї категорії: після 15-хвилинного відварювання смажать; слиз зі шкірки знімають.