Моховик тріщинуватий

Моховик тріщинуватий — гриб, який росте всюди, де є хоч якісь дерева: у лісі, парку, на газоні, під ялиною біля під’їзду. Впізнають його за шапкою, розтрісканою на дрібні клаптики, між якими просвічує червонуватий м’якуш, як плоть у тріщинах шкіри. Їстівний, безпечний, але з двома вадами: м’який і швидко червивіє.

Як упізнати

Шапка 3–10 см, випукла, потім плоска, оливково-бура, сіро-бура, з віком червонувато-бура, суха, оксамитова, у зрілих грибів розтріскана на дрібні багатокутники, у тріщинах червонуватий або рожевий м’якуш.

Гіменофор трубчастий: пори великі, кутасті, жовті, потім оливково-зелені, від натискання синіють. Споровий порошок оливково-бурий. Ніжка 4–8 см, тонка, жовта, у нижній частині червона або з червоними волокнами, без сітки.

М’якуш м’який, білуватий або жовтуватий, під шкіркою й у основі ніжки червонуватий, на зрізі повільно синіє, потім червоніє; запах слабкий, фруктовий.

З чим плутають

Моховик червоний. Їстівний, з малиновою нерозтрісканою шапкою; різниця байдужа.

Моховик зелений. Їстівний, більший, із замшевою шапкою без тріщин і жовтим м’якушем у тріщинах, якщо вони є.

Моховичок оксамитовий. Їстівний, з темною шапкою в білуватому нальоті, м’якуш жовтий.

Жовчний гриб. Неїстівний, гіркий, з сіткою на ніжці й рожевими порами. Моховики не гірчать.

Отруйних двійників у тріщинуватого моховика немає.

Де і коли шукати

З червня до листопада в хвойних, листяних і мішаних лісах, парках, лісосмугах, на узліссях і газонах під деревами, серед моху й трави, поодинці й групами, дуже часто. Поширений по всій території України.

Як готувати

Їстівний гриб 3-ї категорії: смажать без відварювання, маринують, сушать; при варінні м’якуш темніє й стає слизьким, тому в супи не годиться. Синіння при готуванні зникає. Беруть молоді гриби — старі майже завжди червиві й вкриті білою цвіллю паразитичного гриба, таких не збирають.