Опеньок товстоногий

Опеньок товстоногий — той осінній опеньок, який росте не пучками на пеньках, а розкиданими групами на землі й закопаній деревині, з ніжкою, що донизу роздувається в цибулину. Кільце в нього не плівчасте, а павутинчасте, жовтувате, і швидко зникає, лишаючи слід. Умовно їстівний після відварювання, як усі опеньки; за смаком трохи поступається осінньому.

Як упізнати

Шапка 3–10 см, напівсферична, потім плоска з горбком, жовто-бура, рудувато-бура, рожево-бура, вкрита дрібними темнішими лусочками, густішими в центрі, по краю з залишками жовтуватого покривала.

Пластинки середньої густоти, прирослі або трохи збіжні, білуваті, потім кремові, з віком у рудих плямах. Споровий порошок білий або кремовий. Ніжка 5–12 см, бульбоподібно розширена в основі, жовтувата, нижче кільця буріша, з жовтуватими пластівцями; кільце павутинчасте, жовте, швидко зникає. М’якуш білуватий, у ніжці волокнистий, з приємним грибним запахом, у старих кислуватим.

З чим плутають

Опеньок осінній. Умовно їстівний, пучками на пеньках, з плівчастим кільцем.

Опеньок темний. Умовно їстівний, темніший, у хвойних лісах.

Опеньок зсихаючий. Умовно їстівний, без кільця.

Опеньок сірчано-жовтий. Отруйний, жовто-зелений, гіркий, з чорно-бурим порошком.

Галерина облямована. Смертельна; іржаво-бурий порошок, гладка шапка. Абсолютна ознака опеньків — білий споровий порошок.

Де і коли шукати

З серпня до листопада в листяних і мішаних лісах, парках, на ґрунті серед підстилки, на закопаній трухлявій деревині, біля пеньків і коріння, розкиданими групами, часто. Поширений по всій лісовій зоні: Полісся, Лісостеп, Карпати, Прикарпаття.

Як готувати

Умовно їстівний 3-ї категорії: після 15–20-хвилинного відварювання (відвар злити) смажать, маринують, солять; беруть шапки, ніжки волокнисті. Сирим і недовареним отруйний — розлад шлунка.