Павутинник кіноварно-червоний

Павутинник кіноварно-червоний — гриб кольору кіноварі від шапки до ніжки, з такими самими червоними пластинками; у буковому листі його видно здалеку. За Зеровою, неїстівний або слабко отруйний; ми ставимо в отруйні, як усіх червоних павутинників. Рідкісний, занесений до червоних списків багатьох країн Європи.

Як упізнати

Шапка 2–7 см, напівсферична, потім конічно-випукла й плоска з горбком, гігрофанна, шовковисто-волокниста, потім гладенька, блискуча, іноді потріскана, кіноварно-червона, вкрита червоними волокнами, при підсиханні цегляно-червона.

Пластинки середньої густоти, широкі, прирослі виїмкою, темно-кіноварно-червоні, потім іржаво-кіноварно-бурі; у молодих закриті червонуватою павутинкою. Споровий порошок іржаво-коричневий. Ніжка 3–7 см, циліндрична або булавоподібна, червона, кіноварна, з волокнистими поясками. М’якуш червонуватий, коричнево-червоний, зі слабким неприємним редьковим запахом; від їдкого калію пурпурово-фіолетовий.

З чим плутають

Павутинник криваво-червоний. Отруйний, кров’яно-червоний, у хвойних лісах серед моху.

Павутинник напівкриваво-червоний. Отруйний, з червоними пластинками й оливково-бурою шапкою.

Павутинник плямистий. Отруйний, з червоними лусочками на кремовому тлі.

Павутинник гірський. Смертельний, рудо-оранжевий.

Червоних грибів із іржавим порошком не збирають.

Де і коли шукати

З серпня до кінця жовтня в листяних і мішаних лісах на вапнякових ґрунтах під дубом, буком, липою, ліщиною, поодинці й групами, рідко. За Зеровою, рідкісний вид; трапляється в Розточчі.

Чим небезпечний

Спричиняє шлунково-кишкове отруєння; червоні павутинники містять антрахінонові пігменти й підозрюються в повільній нефротоксичності. Термічна обробка не допомагає.

Якщо гриб уже з’їли

103; пити воду, зберегти залишки грибів; повідомити про павутинник.