Павутинник лілувато-пурпурово-коричневий

Павутинник лілувато-пурпурово-коричневий — болотяний павутинник із найдовшою назвою в довіднику: пурпурово-бура гостра шапка, що при підсиханні вицвітає до вохряної, і довга лілова ніжка в білих поясках, ніби перев’язана бинтом. Росте серед сфагнуму під березами. Неїстівний.

Як упізнати

Шапка 3–9 см, напівсферична, гостро-дзвоникоподібна, потім плоска з гострим горбком, гігрофанна, лілувато-пурпурово-коричнева, червоно-пурпурово-коричнева, у вологу погоду пурпурово-бура, при підсиханні вохряно-бура, шовковиста.

Пластинки рідкі або середньої густоти, широкі, прирослі зубцем, лілуваті, сіро-коричневі, потім коричневі з пурпуровим відтінком; у молодих закриті павутинкою. Споровий порошок іржаво-коричневий. Ніжка 5–12 см, тонка, циліндрична, іноді потовщена донизу, лілова, фіолетова, з кількома білими поясками від покривала. М’якуш тонкий, лілуватий або коричнюватий, у ніжці щільний, ліловий, зі слабким неприємним редьковим запахом.

З чим плутають

Павутинник Бюляра. Неїстівний, з червоною основою ніжки, у дібровах.

Павутинник похмурий. Не збирають, з одним білуватим поясом, у листяних лісах.

Павутинник аномальний. Неїстівний, сіро-ліловий, з вохряними поясками.

Павутинник гірський. Смертельний, рудий.

Синюшка. Їстівна, з рожевим порошком, без поясків.

Де і коли шукати

З серпня до кінця вересня в соснових, листяних і мішаних лісах під березою та ялиною на вологих і заболочених ділянках, біля боліт, серед сфагнуму, невеликими групами. За Зеровою, трапляється на Правобережному Поліссі.

Чому його не беруть

Неїстівний, з редьковим запахом, з роду зі смертельними видами.