Павутинник напівкриваво-червоний

Павутинник напівкриваво-червоний обманює з першого погляду: зверху звичайна оливково-бура шапочка серед моху сосняка, а перевернеш — яскраво-криваво-червоні пластинки. Саме цей контраст і дав назву «напів»: червоний лише наполовину. Гриб отруйний, як і більшість червонопластинкових павутинників, і в кошик його не кладуть. Насамперед дивись на колір пластинок під шапкою, на жовтувату ніжку без кільця й вольви та на редьковий запах.

Як упізнати

Шапка 2–8 см у діаметрі, спочатку широко-дзвоникоподібна або опукла, потім майже плоска з помітним горбком у центрі. Поверхня суха, шовковисто-волокниста, по краю часто повстисто-волокниста, без слизу. Колір оливковий, зеленуватий, блідо-вохряно-бурий, жовтувато-коричневий, іноді з червонуватими відтінками; центр зазвичай темніший.

Пластинки середньої густоти, досить широкі, прирослі зубцем або з виїмкою. У молодих грибів вони пурпурово-червоні або темно-криваво-червоні, згодом стають іржаво-червоними від спор. Молоді пластинки закриті жовтуватою павутинкою (кортиною), яка швидко зникає і залишає лише ледь помітні волокна. Споровий порошок іржаво-коричневий.

Ніжка 3–8 см завдовжки, циліндрична, іноді злегка потовщена біля основи, жовта або вохряно-жовта, біля основи часто з червонуватими волокнами. Кільця немає, вольви немає. М’якуш тонкий, щільний, у шапці оливково-бурий або бурувато-червонуватий, у ніжці темно-вохряний; на зрізі колір не змінюється. Запах і смак редькові. Головна польова ознака — криваво-червоні пластинки під оливково-бурою або жовтувато-коричневою шапкою.

З чим плутають

Павутинник криваво-червоний. Отруйний. Увесь гриб — шапка, пластинки, ніжка й м’якуш — криваво-червоний або пурпурово-червоний, без оливково-бурої шапки. У напівкриваво-червоного шапка залишається бурою або оливковою, а червоними є лише пластинки. Помилка небезпечна, бо обидва ростуть у хвойних лісах серед моху й обидва отруйні.

Павутинник коричневий. Неїстівний. Пластинки спочатку жовті або оливково-жовті, потім корицеві або іржаво-коричневі, ніколи не бувають криваво-червоними. Шапка подібна — оливково-коричнева або корицева, — але яскравий червоний колір пластинок одразу відрізняє напівкриваво-червоний. Не збирають через неприємний смак і можливу токсичність.

Павутинник шафрановий. Неїстівний. Пластинки лимонно-жовті або шафраново-жовті, довго зберігають жовтий колір і лише з віком стають корицевими. У напівкриваво-червоного пластинки вже в молодому віці криваво-червоні. Шапка подібна за кольором, але колір пластинок розрізняє надійно.

Павутинник гірський. Смертельно отруйний. Шапка оранжево-коричнева або руда, пластинки спочатку жовтувато-охряні, потім іржаво-коричневі, не криваво-червоні. Росте переважно під листяними деревами (дуб, бук), а не в чистих сосняках серед моху. Містить ореланін, який через 3–14 днів викликає важке ураження нирок. Навіть одна помилка може коштувати життя.

Павутинник оранжево-жовтий. Неїстівний. Пластинки яскраво-оранжеві, по краю шапки часто залишаються оранжеві залишки покривала. М’якуш у шапці може бути оливковим. У напівкриваво-червоного пластинки саме криваво-червоні, а не оранжеві. Обидва ростуть у хвойних лісах, тому дивляться на колір пластинок.

Абсолютна польова ознака напівкриваво-червоного — саме криваво-червоні пластинки під бурою або оливковою шапкою. Усі перелічені двійники або повністю червоні, або мають жовті чи оранжеві пластинки.

Де і коли шукати

Росте з серпня до кінця вересня, пік — у вересні. З’являється приблизно через 4 дні після дощу, коли ґрунт прогрітий до 6–16 °C. Трапляється поодинці й групами серед моху в соснових борах, ялинниках, смерекових лісах і мішаних лісах на кислих ґрунтах.

Утворює мікоризу переважно з сосною та ялиною, рідше з березою. У Україні відомий на Поліссі (за Зеровою — на Правобережному Поліссі). У молодих соснових посадках на кислих піщаних ґрунтах може бути досить численним.

Чим небезпечний

Отруйний гриб, спричиняє отруєння. Містить антрахінонові пігменти, які надають пластинкам криваво-червоного кольору і підозрюються в нефротоксичності (ураженні нирок). Термічна обробка, сушіння, заморожування чи будь-яка інша обробка не робить його безпечним.

Отруєння проявляється шлунково-кишковими симптомами через 1–3 години: нудота, блювання, пронос. Через можливу нефротоксичність рекомендують стежити за нирками протягом двох тижнів після вживання. У кошик не кладуть.

Міфи, через які труяться

«Якщо варити довго й злити відвар — стане безпечним». Антрахінонові пігменти не руйнуються при кип’ятінні. Обробка не перетворює отруйний гриб на їстівний.

«Срібна ложка чи цибуля в каструлі потемніють, якщо гриб отруйний». Це не працює з жодним отруйним грибом, зокрема з павутинниками. Колір металу чи овочів не має жодного стосунку до наявності токсинів.

«Червиві — значить їстівні, тварини ж їдять». Черви й тварини не є індикатором безпеки для людини. Багато смертельно отруйних грибів бувають червивими.

«Молоді гриби не отруйні, або якщо пахне редькою — можна їсти». Отруйність не залежить від віку. Редьковий запах характерний для багатьох павутинників, серед яких є й смертельно отруйні. Запах не є ознакою їстівності.

Назви й цікаві факти

Латинська назва semisanguineus означає «напівкриваво-червоний»: semi — «напів», sanguineus — «криваво-червоний». Назва підкреслює, що червоними є лише пластинки, на відміну від повністю криваво-червоного Cortinarius sanguineus. Народні назви — павутинник криваво-червонуватий, червонопластинковий, напівкривавий, фарбувальний оливковий — відображають саме цей контраст і використання.

Гриб здавна використовували як природний барвник для вовни: пластинки дають червоні, оранжево-коричневі та руді відтінки. У Скандинавії ним фарбували вовну традиційними способами. Біноміальну назву Cortinarius semisanguineus дав французький міколог Клод-Казимир Жилле у 1876 році на основі опису Еліаса Магнуса Фріса. Іноді його виділяють у підрід або рід Dermocybe через яскраві пігменти пластинок.

Якщо гриб уже з’їли

Негайно викличте швидку допомогу за номером 103. Не чекайте появи симптомів. Пийте воду, збережіть залишки грибів (або страви з них) для лікарів — це допоможе точно визначити вид. Повідомте, що з’їли павутинник.

Отруєння проявляється через 1–3 години шлунково-кишковими симптомами: нудота, блювання, пронос. Через можливе ураження нирок лікарі рекомендують стежити за функцією нирок протягом двох тижнів. Самолікування, народні засоби чи очікування «поки саме пройде» небезпечні.