Плютей тінистий

Плютей тінистий — оксамитовий темний плютей букових колод: чорно-буро-коричнева бархатиста шапка з лускатим жилкуватим центром і волохатим, ніби торчкуватим, краєм, а пластинки рожеві з чорнуватим краєм, як у плютея чорнооперезаного, лише той росте на хвойних. Ніжка теж у темних лусочках. За Зеровою, їстівний 4-ї категорії після 15-хвилинного відварювання; гіркуватий; в Україні — у Карпатах.

Як упізнати

Шапка 2,5–9 см, напівсферична або конусоподібна, потім плоско-випукла з горбком, повстиста, бархатиста, у центрі луската й жилкувато-зморшкувата, по краю волосисто-торчкувата, чорно-буро-коричнева, каштанова, по краю світліша.

Пластинки густі, широкі, вільні, рожевуваті або червонуваті, з темним чорнуватим краєм. Споровий порошок рожевий. Ніжка 3–8 см, 0,5–1 см, циліндрична, злегка розширена до основи, білувата, вкрита темно-бурими волокнистими лусочками. М’якуш тонкий, білуватий, гіркуватий, без виразного запаху або з легким часниковим.

З чим плутають

Плютей чорнооперезаний. Їстівний, гладкий, на хвойній деревині.

Плютей оленячий. Їстівний, гладкий, пластинки без темного краю.

Плютей лускатий. Неїстівний, сіро-фіолетовий, без темного краю пластинок.

Плютей вербовий. Не збирають, сріблясто-сірий, зеленіє.

Плютей благородний. Їстівний, білуватий, великий.

Отруйних двійників немає.

Де і коли шукати

З липня до кінця вересня в хвойних, листяних і мішаних лісах на старих пеньках, гниючих повалених стовбурах листяних дерев, переважно бука, на опалих гілках і закопаній деревині, поодинці й групами. За Зеровою, трапляється в Карпатах.

Як готувати

Їстівний 4-ї категорії: після 15-хвилинного відварювання (відвар злити) варять, смажать; гіркота зникає.