Псатирела каштаново-сіра

Псатирела каштаново-сіра — одна з перших весняних псатирел: у квітні–травні на ґрунті й рештках деревини листяних лісів виростають зростки коричневих або сірих гігрофанних шапочок із бахромчастим краєм, які на сонці вицвітають до блідо-сірих. Пластинки з віком чорніють. За Зеровою, їстівна 4-ї категорії після 15-хвилинного відварювання.

Як упізнати

Шапка 2–5 см, зрідка до 7, напівсферична з бахромчастим від клаптів покривала краєм, потім дзвоникоподібна й плоско-випукла, гладка, гігрофанна, зональна, темно-коричнева, коричнева, сіра, світло-сіра, у суху погоду вицвітає до блідо-сірої.

Пластинки густі, широкі, прирослі, спочатку світло-кремові, з віком темніють до бурих і чорних, зі світлими краями. Споровий порошок темно-бурий. Ніжка 4–9 см, 4–6 мм, циліндрична, рівна, порожниста, ламка, біла, шовковиста. М’якуш ламкий, водянистий, білуватий, буруватий, без виразного запаху.

З чим плутають

Псатирела Кандоля. Їстівна, білувата, з травня до осені.

Псатирела водолюбива. Їстівна, пучками на пеньках, восени.

Псатирела конусоподібна. Їстівна, на довгій ніжці, улітку.

Гнойовик чорнильний. Умовно їстівний, розпливається, більший.

Ентолома весняна. Отруйна, рожеві спори, конічна, на ґрунті.

Перевірити споровий порошок: темно-бурий — псатирела, рожевий — ентолома.

Де і коли шукати

З початку квітня до кінця травня в листяних лісах на ґрунті й рештках гниючої деревини, невеликими групами й зростками. За Зеровою, поширена в Правобережному Лісостепу.

Як готувати

Їстівна 4-ї категорії: після 15-хвилинного відварювання смажать; тендітна, водяниста.