Рамарія золотиста

Рамарія золотиста — золотий корал лісової підстилки: масивний кущ на товстій білуватій основі з густими яйцево-жовтими гілочками, що золотіють до кінчиків. Від рамарії жовтої відрізняється теплішим, золотисто-оранжевим тоном і тим, що м’якуш не змінює кольору на зрізі й від дотику. За Зеровою, умовно їстівна 4-ї категорії молодою з низькими харчовими якостями; головне — не сплутати з отруйними рожевими рамаріями.

Як упізнати

Плодове тіло 5–15 см заввишки й завширшки, кущисте, багаторазово розгалужене, гілочки густі, товсті, зверху роздвоєні, з тупими кінчиками, золотисто-жовті, яйцево-жовті, оранжево-жовті, на кінцях яскравіші, від дотику не змінюються.

Спороносна поверхня гладка, на гілочках. Споровий порошок вохряний. Основа 2–4 см заввишки, 1–5 см завтовшки, масивна, білувата внизу, жовта вгорі. М’якуш білий, під шкіркою жовтуватий, на зрізі й від дотику не змінюється, без виразного запаху, з м’яким смаком.

З чим плутають

Рамарія жовта. Умовно їстівна, лимонно-жовта, м’якуш червоніє в основі.

Рамарія красива. Отруйна, рожева з жовтими кінчиками, м’якуш чорніє.

Рамарія гроноподібна. Їстівна, біла з рожевими кінчиками.

Рамарія бліда. Отруйна, бліда з ліловими кінчиками.

Рамарія звичайна. Умовно їстівна, дрібніша, вохряна, у сосняках.

Будь-який рожевий чи ліловий відтінок гілочок — знак отруйної рамарії.

Де і коли шукати

Улітку й восени в листяних, хвойних і мішаних лісах на ґрунті й підстилці, поодинці й групами. За Зеровою, трапляється на Правобережному й Західному Поліссі.

Як готувати

Умовно їстівна 4-ї категорії молодою: після 15-хвилинного відварювання (відвар злити) смажать, маринують; старі — гіркуваті й послаблюють.