Рядовка срібляста

Рядовка срібляста — дрібна сіра рядовка, яку відрізняють від мишат за однією ознакою: старі пластинки й пошкоджені місця жовтіють. Вона росте від травня до пізньої осені, часто в парках, кільцями. Зерова відносить її до умовно їстівних із низькими харчовими якостями; головне — не сплутати з тигровою рядовкою.

Як упізнати

Шапка 3–8 см, спочатку випукла, потім плоска з горбком, сріблясто-сіра, сіро-коричнева, сіро-жовто-бура, тонко-волокниста, з дрібними притиснутими лусочками, з віком із жовтими плямами; край часто розтрісканий.

Пластинки густі, прирослі зубцем, білі, з віком і від дотику жовтіють по краю, з плямами. Споровий порошок білий. Ніжка 4–6 см, тонка, шовковисто-волокниста, білувата, без кільця. М’якуш тонкий, ламкий, білий, з борошняним запахом і смаком.

З чим плутають

Рядовка тигрова. Отруйна; більша, м’ясиста, з великими лусочками й краплями на пластинках, які не жовтіють. Абсолютна ознака сріблястої — жовтіння пластинок; сірі рядовки без цієї ознаки й більші за долоню лишають.

Рядовка землиста (мишата). Їстівна, пластинки не жовтіють; різниця байдужа.

Рядовка сріблясто-сіра. Умовно їстівна, майже двійник; готують так само.

Рядовка смугаста. Отруйна, з гострим горбком і пекучим смаком.

Де і коли шукати

З кінця травня до пізньої осені в листяних, хвойних і мішаних лісах, на узліссях, у лісосмугах, садах, парках, на узбіччях, групами й кільцями. За Зеровою, трапляється в Правобережному Лісостепу; є на Поліссі та в степових парках.

Як готувати

Умовно їстівна 4-ї категорії: відварюють 20 хвилин, воду зливають, потім смажать; м’якуш тонкий, смак посередній. Зазвичай іде як домішка.