Сироїжка аметистова

Сироїжка аметистова — фіолетова сироїжка з запахом лікарні: основа ніжки пахне йодоформом, як у сироїжки турецької, від якої її відрізняють лише за орнаментом спор під мікроскопом. Шапка винно-коричнева, фіолетова або червоно-пурпурова з темнішим центром, пластинки з віком вохряні, споровий порошок жовтий, м’якуш солодкуватий. За Зеровою, їстівна 3-ї категорії; рідкісна, під дубом і ялиною.

Як упізнати

Шапка 3–10 см, м’ясиста, напівсферична, потім плоска й увігнута, гладка, суха, у вологу погоду слабко клейка, винно-коричнева, фіолетова, червоно-пурпурова, аметистова, у центрі темніша, по краю світліша, шкірка знімається до половини.

Пластинки середньої густоти, прирослі, спочатку білуваті, кремові, потім вохряні. Споровий порошок жовтий. Ніжка 2–8 см, 1–2 см, циліндрична, щільна, спочатку суцільна, потім порожниста, біла, з віком жовтувата. М’якуш щільний, білий, з віком пухкий, жовтуватий, солодкуватий, з неприємним запахом, в основі ніжки — з запахом йодоформу.

З чим плутають

Сироїжка турецька. Їстівна, майже не відрізнити, у сосняках, теж пахне йодоформом.

Сироїжка ціла. Їстівна, більша, без запаху йодоформу.

Сироїжка чорно-пурпурова. Їстівна, чорний центр, білий порошок.

Сироїжка лазурна. Їстівна, аметистово-синя, білі пластинки.

Сироїжка крихка. Неїстівна, пекуча, дрібна, білий порошок.

Отруйних двійників немає; пекучий смак виключає їстівні сироїжки.

Де і коли шукати

З липня до вересня в листяних і хвойних лісах під дубом і ялиною, поодинці, рідко. Трапляється в Карпатах і на Поліссі.

Як готувати

Їстівна 3-ї категорії: після 15-хвилинного відварювання смажать, солять; запах йодоформу при готуванні зникає.