Сироїжка дівоча

Сироїжка дівоча — тендітна пурпурова сироїжка, яка жовтіє: тонка блискуча шапка світло-пурпурова з темнішим центром, а ніжка, пластинки й м’якуш з віком і від дотику стають жовтими, ніби гриб засмагає. М’якуш м’який, приємний. За Зеровою, їстівна 3-ї категорії після 10-хвилинного відварювання; у хвойних лісах Полісся й Карпат, рідко.

Як упізнати

Шапка 3–5 см, зрідка до 7, напівсферична, випукла, потім плоска й увігнута, гладка, гола, блискуча, слабко клейка, сірувато-червонувато-фіолетова, світло-пурпурова, світло-фіолетова, рожево-пурпурова, у центрі темніша, край рубчастий.

Пластинки широкі, середньої густоти, прирослі, спочатку білуваті, кремові, потім жовтуваті, вохряні. Споровий порошок кремовий. Ніжка 3–7 см, 0,5–1,5 см, циліндрична, злегка потовщена в основі, крихка, біла, з віком жовтіє. М’якуш тонкий, ламкий, білий, з віком жовтуватий, на зрізі жовтіє, без запаху, з приємним смаком.

З чим плутають

Сироїжка різнобарвна. Їстівна, майже не відрізнити, під березою.

Сироїжка бридка. Їстівна, пластинки їдкі, не жовтіє.

Сироїжка блискуча. Їстівна, їдка в шапці, під березою.

Сироїжка крихка. Неїстівна, пекуча, не жовтіє.

Сироїжка запашна. Їстівна, пахне фруктами, під дубом.

Жовтіння всього гриба відрізняє дівочу від пекучої крихкої.

Де і коли шукати

З середини серпня до жовтня переважно в хвойних, рідше в березових лісах, поодинці й групами, рідко. За Зеровою, трапляється на Правобережному Поліссі та в Карпатах.

Як готувати

Їстівна 3-ї категорії: після 10-хвилинного відварювання смажать, маринують; тендітна, у кошику кришиться.