Сироїжка слизька

Сироїжка слизька — товста бордова сироїжка гірських ялинників, укрита шаром слизу: шапка кров’яно-пурпурова або чорнувато-червона з жовтим чи оливковим центром, пластинки вузькі, дуже щільні, спочатку зеленувато-білі, ніжка товста, буріє з віком. М’якуш солодкуватий, ледь пахне медом, у пластинках гоструватий. За Зеровою, їстівна 3-ї категорії; під ялиною та ялицею.

Як упізнати

Шапка 4–13 см, товстом’ясиста, напівсферична, потім плоска й увігнута, гладка, слизька, коричнево-червона, чорнувато-червона, кров’яно-пурпурова, лілово-пурпурова, бордова, з жовтим або оливковим центром, шкірка знімається погано.

Пластинки середньої густоти, вузькі, іноді розгалужені, прирослі, спочатку зеленувато-білуваті, потім нерівномірно коричнювато-жовті. Споровий порошок білий або кремовий. Ніжка 4–8 см, 2–3,5 см, циліндрична або булавоподібна, щільна, біла, з віком і від дотику буріє, в основі рудувата. М’якуш щільний, у пластинках дуже щільний, білувато-зеленуватий, з віком коричнюватий, без запаху або зі слабким медовим, солодкуватий, у пластинках гоструватий.

З чим плутають

Сироїжка медова. Їстівна, суха шершава шапка, медовий запах сильніший.

Сироїжка ціла. Їстівна, жовті товсті пластинки.

Сироїжка винна. Їстівна, сіріє.

Сироїжка чорно-пурпурова. Їстівна, чорний центр.

Сироїжка пурпурово-коричнева. Неїстівна, дуже їдка із запізненням.

Пекучий м’якуш — знак пурпурово-коричневої; слизька лише гострувата в пластинках.

Де і коли шукати

У серпні й вересні в хвойних і мішаних лісах під ялиною та ялицею, переважно в горах, поодинці й групами. За Зеровою, трапляється на Правобережному Поліссі; є в Карпатах.

Як готувати

Їстівна 3-ї категорії: після 15-хвилинного відварювання смажать, солять; слизьку шкірку знімають.