Сироїжка турецька

Сироїжка турецька — фіолетова сироїжка сосняків із запахом лікарні: основа ніжки пахне йодоформом, як у сироїжки аметистової, від якої її відрізняє лише орнамент спор під мікроскопом і сосна замість ялини. Шапка слизька, синювато- або сіро-фіолетова, м’якуш солодкий, під шкіркою бузковий. За Зеровою, їстівна 3-ї категорії, але вид занесений до Червоної книги України зі статусом «вразливий» — його не збирають.

Як упізнати

Шапка 3–10 см, м’ясиста, напівсферична, потім плоска й увігнута, гладка, слизька, синювато-фіолетова, темно-фіолетова, сіро-фіолетова, рожево-пурпурова, вохряно-рожева, фіолетово-бура, у центрі темніша або вицвіла до вохряної.

Пластинки середньої густоти, прирослі, спочатку білуваті, кремові, потім вохряні, іноді з червонуватим відтінком. Споровий порошок вохряний. Ніжка 2–8 см, 1–2,5 см, циліндрична, щільна, суцільна, іноді з порожнинами, біла, з віком жовтувата. М’якуш щільний, білий, з віком пухкий, жовтуватий, під шкіркою бузковий, солодкуватий, з неприємним запахом, в основі ніжки — з запахом йодоформу.

З чим плутають

Сироїжка аметистова. Їстівна, майже не відрізнити, під ялиною й дубом.

Сироїжка бугорчато-лазурова. Їстівна, з горбком, без йодоформу.

Сироїжка ціла. Їстівна, більша, без запаху.

Сироїжка чорно-пурпурова. Їстівна, чорний центр, білий порошок.

Сироїжка фіолетово-коричнева. Їстівна, під дубом, без запаху.

Отруйних двійників немає; вид під охороною.

Де і коли шукати

З липня до вересня в соснових лісах, поодинці, рідко. За Зеровою, рідкісний вид; трапляється в Закарпатській, Львівській та Волинській областях.

Чому її не беруть

Червона книга України, статус «вразливий»: збирання заборонене. Гриб їстівний, але знахідку слід сфотографувати й лишити.