Зірковик склепінчастий

Зірковик склепінчастий — «чоловічок» серед земляних зірок: чотири промені загинаються донизу, як ноги, і спираються на чашку з другого шару оболонки, що лишається в землі, а спорова кулька стирчить зверху, як голова. Один з найбільших і найдивовижніших зірковиків. Росте восени в лісах і акацієвих насадженнях. Неїстівний.

Як упізнати

Плодове тіло спочатку кулясте, 2–4 см, напівзакопане; потім зовнішня оболонка розшаровується: нижній шар лишається в ґрунті чашкою, а верхній розривається на 4, рідше 5 променів, що вигинаються донизу й спираються кінчиками на край чашки, піднімаючи гриб на 3–6 см; промені зверху бурі, знизу білуваті.

Кулька 1–2,5 см, на короткій ніжці, темно-бура, сіро-бура, дрібнозерниста, з нерівним волокнистим отвором на верхівці, оточеним світлішим двориком. Споровий порошок темно-коричневий. Запаху немає.

З чим плутають

Зірковик чотирипелюстковий. Неїстівний, менший, з чітко окресленим двориком навколо отвору, у хвойних лісах.

Зірковик гребінчастий. Неїстівний, з борозенчастим дзьобиком і ніжкою.

Зірковик потрійний. Неїстівний, великий, з чашкою навколо кульки, без ніг.

Зірковик бахромчастий. Неїстівний, з бахромчастим отвором, без ніг.

Отруйних зірковиків немає.

Де і коли шукати

Восени, а висохлі плодові тіла й узимку, у листяних, хвойних і мішаних лісах, акацієвих насадженнях, на підстилці, групами. За Зеровою, трапляється по всьому Поліссі, у Лівобережному Лісостепу, Лівобережному Степу.

Чому його не беруть

Шкірястий, з порошком усередині; не отруйний. У Середньовіччі його вважали чарівним «земляним чоловічком».